Роберт Артур - Таємниця «Вогняного Ока»

— Ми не занотовуємо імен покупців, — безбарвно повторив Юпітер. — Але інколи покупці вертають нам куплене. Якщо його повернуть, ми продамо цей бюст вам. Чи можете ви залишити мені свою адресу?

— Гарна думка, — Мічений пильно подивився на Юпітера. — Я так і вчиню.

Він дістав з кишені візитку, написав на ній свою адресу і подав Юпітерові.

— Ось, — сказав він. — прошу зателефонувати мені, якщо отримаєте бюст назад. Я заплачу вам за це сто доларів. Не забудете?

— Постараюсь, — байдужим тоном мовив Юпітер.

— Та вже постарайтеся! — З цими словами Мічений раптом щосили загнав кінець тростини в землю. — У вас тут папірець на подвір'ї, — сказав він, — а я люблю, щоб було чисто.

Він підняв тростину й різким рухом ткнув її гострий кінець в обличчя Юпітера. Гус, Боб і Піт переполошилися. Із тростини випиналося вістря шпаги, завдовжки з двадцять п'ять сантиметрів, на нього був нахромлений папірець, піднятий із землі.

Вістря зупинилось за кілька сантиметрів від Юпітера. Той повільно простяг руку і зняв папірець. Так само різко Мічений відсмикнув тростину, і лезо зникло в її нутрі.

— Невдовзі я до вас навідаюся, — погрозливо проказав він, — але якщо бюст Августа повернеться до вас раніше, зателефонуйте мені.

Він розвернувся, сів у авто і поїхав.

Юп почекав, доки машина виїде за браму, а потім обернувся до друзів. Він був білий, мов полотно.

— Гм, з таким не до жартів, — вигукнув Піт. — Я вже боявся, що він тебе заколе.

— Це було застереження, — сказав Юпітер і ковтнув слину. — Він дав мені зрозуміти, що буде непереливки, якщо спробую його обманути.

— Мені здається, що це той самий, що приходив до мого батька десять років тому, — озвався Гус, — з певністю, звісно, я не можу стверджувати, але він дуже схожий.

— І в нього на чолі три крапки, — додав Боб, — і схоже, що він з Далекого Сходу, наприклад, з Індії. А ці крапки можуть означати, що він належить до якоїсь релігійної секти.

— А чому ти обмовився, що між бюстами був Август Дужий? — запитав Піт. — Його аж затрясло, коли почув про нього.

— Та про бюсти він знав і раніше, — сказав Юпітер, він наледве відірвався від пляшки з лимонадом. — Я вирішив перевірити, чи зреагує він на ім'я «Август». І він зреагував. Цілком ймовірно, що саме він поцупив у Двігінса копію листа.

— Але ж він без чорних вусів і без окулярів, — заперечив Гус.

— Може, він найняв когось для цієї оборудки, висловив припущення Боб. — У будь-якому випадку, він, безсумнівно, знає, що ім'я «Август» має велике значення.

— Він прагнув отримати від мене максимум інформації, — сказав Юпітер, — а я прагнув того самого і врешті-решт добув його адресу та ім'я.

Він поклав на стіл візитку, яку дав Мічений. На ній гарними літерами було написано:

РАМА СІДРІРАНДУР

Флешивар, Індія.

А під іменем олівцем була написана назва і телефон дешевого готелю в Голлівуді.

— Індія! — вигукнув Піт. — Отже, Боб мав рацію. Але якщо Мічений — індійський фанатик, що полює за «Вогняним Оком», то я думаю, що нам треба облишити цю справу. Я читав книгу про якесь індійське плем'я, яке розшукувало втрачену священну реліквію. Вони були готові кожному перерізати горло, тільки б отримати її назад. Згадайте, як цей один зиркав на нас.

— Це тільки наші припущення, — заявив Юпітер. — Бобе, пора провести деякі дослідження.

— Я готовий, — відгукнувся Боб, — а які саме?

— Сходи в бібліотеку, — наказав Перший Агент, — і спробуй щось віднайти про «Вогняне Око». Подивись також, що це за місто Флешивар у Індії.

— Гаразд, тоді я повернуся після вечері. Бо мої батьки чомусь вважають, що хоч інколи я повинен вечеряти вдома.

— Дуже доречно, — відповів йому Юпітер, — саме тоді й почнемо операцію «Ланцюг привидів».

— Їй-богу, — сказав Гус, коли Боб, осідлавши свого велосипеда, від'їхав. — Я навіть уявити не міг, що все так обернеться. На Двігінса напали, з'являється ніби з-під землі Мічений і погрожує Юпітеру. Тут не до жартів, на нас чигає небезпека. Хлопці, я не маю права наражати вас на небезпеку. Я, мабуть, повернуся додому і викину, з голови думки про «Вогняне Око». І годі вам розшукувати бюст того Августа. Якщо його знайдуть Мічений або Чорновусий, то нехай самі між собою б'ються за нього.

— Так, Гусе, добра думка, що й казати, — мовив Піт. — Як тобі це, Юпітере?

З виразу Юпового обличчя він одразу зрозумів, що той відповість. Адже доручити Юпітерові Джонсу розгадати таємницю — це все одно, що кинути біфштекс голодному бульдогові — нізащо не випустить.