Роберт Артур - Таємниця «Вогняного Ока»

— «У серпні твоє щастя»! — схвильовано мовив Гус. — Цей місяць і це ім'я. Ти думаєш, що це «щось» заховане в бюсті Августа?

— Я майже впевнений у цьому, — відповів Юпітер, — все тулиться одне до одного. Містер Август любив на дозвіллі читати оповідання про Шерлока Холмса, а одне з цих оповідань називається «Шість Наполеонів» — про те, як у бюсті Наполеона заховали коштовності. Це оповідання, певно, наштовхнуло твого дідуся на думку заховати «Вогняне Око» там, де ніхто не здогадається його шукати — у звичайному гіпсовому бюсті. А бюст Августа він обрав тому, що це ім'я збігається з його власним і з прізвищем Гуса, і він вирішив, що або сам Гус, або його батьки здогадаються, де шукати. Зауважу, що «в серпні» (за юліанським календарем — «в августі») можна трактувати і як «у середині Августа». Ну, невдовзі ми знатимемо все напевно. Звісно, доведеться заплатити тітоньці Матильді п'ять доларів, щоб вона дозволила нам розбити бюст, та, на щастя, вона нам винна гроші за те, що ми полагодили пральну машину та газонокосилку, які дядечко Титус придбав минулого тижня.

Хлопці всю дорогу продовжували схвильовано обговорювати цю подію, доки Уортінгтон не звернув до брами складу. Не встиг він зупинити авто, як хлопці вистрибнули з нього і щодуху помчали до контори.

Але, не добігши кілька кроків до вагончика, Юпітер різко зупинився. Так різко, що решта дітей наштовхнулись на нього, і всі четверо впали на землю. Роздивившись, вони зрозуміли, чому Юпітер зупинився. З тринадцяти бюстів, які стояли вранці на столі, залишилося тільки п'ять. Вашінгтон, Франклін, Лінкольн, Френсіс Бекон і Теодор Рузвельт.

Бюста Августа Дужого між ними не було.

Хлопці швидко стали на ноги і втупились у п'ять бюстів, які лишилися. Над ними на стіні вагончика біліла написана від руки об'ява:

ОРИГІНАЛЬНІ ПРИКРАСИ ДЛЯ САДУ.

ЛИШЕ ЗА П'ЯТЬ ДОЛАРІВ.

Кілька хвилин панувало мовчання, повне розчарувань. Нарешті Юпітер глибоко вдихнув, набрався духу і звернувся до тітоньки, котра сиділа в конторі за столом:

— Тітонько Матильдо, а де решта бюстів?

— Як це де? — Матильда Джонс визирнула на подвір'я. — Я їх продала. Сьогодні субота, а по суботах зранку завше багато покупців, які шукають чогось незвичайного. Та ти ж і сам, Юпітере, добре це знаєш.

Юпітер мовчки кивнув. Склад дядечка Джонса славився тим, що на ньому можна було придбати найнеймовірніші речі, і це приваблювало до нього покупців з усієї околиці.

Тим часом Матильда Джонс говорила далі:

— Я знала, що не багато знайдеться таких, хто захоче поставити старі скульптури в сучасній оселі. Але на підставці в саду вони матимуть досить романтичний вигляд. Ця ідея допомогла. Я продала вісім бюстів — по п'ять доларів за кожен. На них ми вже дещо заробили, отже, Титус вчинив розумно, придбавши їх.

— Ви, звісно, — почав Юпітер без особливої надії, — не записали імена та адрес покупців?

— Святий Боже, та навіщо ж мені це робити? Гони грошенята, бери бюст і йди собі з ним під чотири вітри.

— А, може, ви запам'ятали когось з покупців? Скажімо, того, що придбав бюст Августа Дужого?

— Та чому це тебе цікавлять старі бюсти? — місіс Джонс була збита з пантелику. — Двох бовванів придбав пан, що приїхав чорним автофургоном, гадаю, він мешкає у Північному Голлівуді. Ще двох купила жінка з червоним автомобілем, вона проживає в Малібу. Про решту чотири я не знаю нічого, не запам'ятала покупців, адже була дуже заклопотана.

— Гаразд, — зітхнув Юпітер, — мабуть, це все, що можна було вияснити. Ходімо, хлопці, треба порадитися.

Хлопці почимчикували до майстерні. У Гуса очі ставали все кругліші, коли він бачив, як хитромудро Юпітер знаходить отвір Тунелю II і яка дивовижна гофрована труба веде у штаб.

Там Гусу показали і тісну лабораторію, і темну комірчину для проявлення фотоплівок, І перископ-всевидець, якого Юпітер змайстрував для того, щоб зі схованого від чужих очей автофургона непомітно спостерігати за всім, що відбувається на подвір'ї. Аж після цього хлопці влаштувалися в кабінеті.

— Підведемо підсумки, — почав Піт. — Якщо скарб, який належить Гусу, був захований у голові Августа, то він пропав. Голова спокійнісінько стоїть собі в якомусь садку, але щоб її знайти, спочатку треба віднайти той сад. Позаяк садів у нашій околиці більше ста тисяч, ми це завдання виконаємо ще до того, як нам виповниться дев'яносто років.