Андрій Кокотюха - Страшні історії

Здесь есть возможность читать онлайн «Андрій Кокотюха - Страшні історії» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2008, ISBN: 2008, Издательство: Грані-Т, Жанр: Детские остросюжетные, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Страшні історії: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Страшні історії»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Ледве встигли наші герої-детективи відновити справедливість у світі, допомагаючи відшукати вкраденого собаку, як тут же, немов за законами казково-детективного жанру, опинилися в Карпатах, де на них уже чекали куди цікавіші пригоди. Адже легенди Карпатських гір — це вам не американський хорор…

Страшні історії — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Страшні історії», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Назустріч йому вибігло відразу кілька здоровенних чорних собак. Один пес навіть грізно гавкнув, та Кепка, не зупиняючись, на ходу потріпав звіра по голові, і собачий гурт, не звертаючи на молодика уваги, побіг кудись до берега.

Значить, склав два і два Денис, цей, у кепці, тут свій. І таки має справу з собаками. Причому серйозну, бо ці тварини його впізнають. Одначе дружніми місцеві «друзі людей» зовсім не виглядали. Черненкові якось не хотілося бути покусаним зграєю нічийних чотириногих тварин. Як не хотілося і відступати.

Тому, не довго думаючи, Денис підбіг до сітчастого паркану, сподіваючись, що охоронець зі свого місця його не помітить, підстрибнув, схопившись руками за металевий край сітки, допоміг собі ногами, вхопився зручніше, підтягнувся — і ось уже перелазив на заборонену територію.

Куди він потрапив — Черненко ще не зрозумів. Усюди, куди не глянь, лежали човни, старі та нові, стояли катери і, що найнеприємніше, час від часу лунало собаче гавкання. На якусь мить хлопцеві здалося: він опинився на якихось Заборонених Територіях, мов герой з мультика-фентезі. Ці Території населені могутніми лихими потворами, а охороняють їх собаки-мутанти.

Прикинувши, куди міг рухатися Кепка і згадавши при цьому все, що знає про спортивне орієнтування, Денис, скрадаючись і пересуваючись ривками, пішов уперед. Поки що псів на своєму шляху не зустрічав, а скоро побачив і ймовірну кінцеву мету своєї дивної подорожі. У глибині огородженої території, трошки далі від вишикуваних у лінію перевернутих човнів, притулився будиночок. А коли вже бути точним — старий вагончик, з тих, у яких живуть будівельні бригади. Вагончик давно зняли з коліс, поставили на два бетонних блоки, до дверей встановили металеві сходи. На ці сходи саме піднімався Кепка. Поставивши праву ногу на верхню сходинку, постукав у двері.

Вони відчинилися.

Хто стояв на порозі — Денис розгледіти не встиг. Боковим зором уздрів двох собак. У породах хлопець не дуже розбирався, але які з себе кавказькі й німецькі вівчарки, знав. Чорний «кавказець» і коричневий з рудуватим підпалом «німець» бігли до нього. Внутрішній голос підказав Денисові: це не сумний дворняга, ці навіть не обгавкають — кинуться, поженуться, не втечеш.

Гарячково роззираючись у різні боки, побачив Черненко невеличку халабудку. Дуже схожу на сарайчик, де зберігають різні інструменти. Бабця у селі в подібній халабудці ховала лопати, граблі та сапку. Часу на роздуми не було — зайцем метнувшись до рятівного сховку, Денис шаснув усередину і причинив за собою на диво міцні як для такої халупки двері.

Вчасно.

Зовсім поруч хряснули двері. Чулися важкі кроки. Чоловічий голос роздратовано промовив:

— Скільки раз тебе просив, Артуре — не лишай сарай відкритим!

Денис забився в найтемніший куток. На ходу підхопив шматок брудного брезенту, який валявся на долівці, потягнув на себе.

Двері прочинилися. Щось м’яко гупнуло поруч. А тоді, на превеликий жах чемпіона, ззовні брязнули ключі.

Глава 8

У полоні

Кроки віддалилися.

Денис ізсунув з себе брезент, став рачки, підліз до дерев’яної стіни сарайчика, легенько торк-нув її рукою. Збито з дошок, причому — перших-ліпших. Судячи з усього, будівельним матеріалом стали частини зовсім уже старих човнів. І хоча халабудка на перший погляд здавалося сірниковим будиночком, зблизька виявилася неоковирною, проте досить міцно збитою.

Це не означає, що її не можна розламати. Кілька хороших ударів плечем чи ногою — і все, полонений на волі. Проте безшумно вибратися не вийде аж ніяк. І вже напевне першими на гуркіт прибіжать тутешні собацюри. Денис чомусь не був певен, що Кепка та його приятель із вагончика поспішать відкликати собак, коли ті почнуть сіпатися на непроханого гостя.

Картаючи себе за дурну халепу, Черненко звівся на рівні ноги, обтрусив штани на колінах і глянув, що ж кинув у сарайчик господар. Величенький мішок лежав на землі й ворушився. Наблизившись, Денис боязко торкнув його ногою. Усередині заворушилося дужче, почулося скавчання. Звісно, там якась тварина. Очевидно, песик, раз уже вся ця історія на собаках зав’язана. Вирішивши не розв’язувати мішок, Денис підійшов до дверей. Тепер зрозуміло, чому вони такі міцні — тут час від часу щось переховують, і стороннім очам не треба знати, що саме.

Штовхнув двері. Зачинено. Коли їх відчинять — невідомо. Не хотілося б ночувати тут, на брудному брезенті, поруч із собакою в мішку. Припустімо, мішок заберуть. Та двері знову не забудуть зачинити. Невже доведеться здаватися і придумувати пояснення для цих собачників? Кепка — не дурний. Відразу згадає хлопчиська, котрий сидів навпроти нього в маршрутці. Складе два і два, все зрозуміє…

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Страшні історії»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Страшні історії» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Андрій Кокотюха - Клуб Боягузів
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Аномальна зона
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Київські бомби
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Шукачі скарбів
Андрій Кокотюха
libcat.ru: книга без обложки
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Зламані іграшки
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Небезпечна спадщина
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Група залізного порядку
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Пригоди Клима Кошового
Андрій Кокотюха
Отзывы о книге «Страшні історії»

Обсуждение, отзывы о книге «Страшні історії» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x