Ю Несбьо - Спаситель

Люди недооцінюють, на що здатна дев’ятиміліметрова куля, подумав Харрі, перевертаючи Юна на спину. Одна-однісінька краплина крові витекла з рани на лобі.

Знов прогримів постріл. Задзеленчало скло.

Харрі добув з кишені мобільний, набрав номер Беати.

– Так-так, вже їду, не хвилюйся, – почувся голос Беати після першого ж гудка. – Я вже…

– Слухай-но мене, – обірвав її Харрі, – повідом по рації, щоб усі патрульні машини прожогом линули сюди. Біля дверей оселі стоїть чоловік, решетячи нас кулями. Носа сюди не показуй, зрозуміла?

– Зрозуміла. Будь на зв’язку.

Харрі поклав мобільний поряд, долі. Хтось шкрябає по стіні. Чи він їх чує? Харрі завмер. Шурхіт ставав дедалі ближчим. Що це за стіни у них тут такі? Куля, що прошила куленепробивні двері, завиграшки пройде крізь гіпсоліт та бавовняну ізоляцію полегшеної стіни. Чимраз ближче. Звук стих. Харрі затамував подих. І раптом почув. Юн дихає.

Потім у одноманітному міському галасі прорізався звук, що залунав у його вухах, наче музика. Одна поліцейська сирена, потім наступна.

Харрі прислухався, чи не шкребеться. Ні. Біжи, благав він. Накивай п’ятами. І його молитву було почуто. Квапливі кроки віддалялися коридором, стихнувши на сходах.

Харрі лежав потилицею на холодній долівці, дивлячись у стелю. З-під дверей дмухав протяг. Він заплющився. Дев’ятнадцять років. Святий Боже. До пенсії ще дев’ятнадцять років.

У вітрині крамниці він побачив відображення поліцейської машини, що під’їжджала за його спиною. Він крокував далі, наказуючи собі не бігти. Всього кілька хвилин тому він промчав униз сходами від помешкання Юна Карлсена, вибігши на тротуар, мало не збив з ніг молодицю з мобілкою в руках, помчав через парк на захід, до залюднених вулиць, по котрих крокує саме зараз.

Поліцейська машина утримувала однакову з ним швидкість. Побачивши якісь двері, він розчинив їх і ніби потрапив у фільм. Американський, з «кадилаками», краватками-шнурками й молодими Елвісами. Музика, що лунала з динаміків, нагадувала прадідівські платівки, а бармен наче зійшов з обгортки вінілового диска.

Він обійшов поглядом малесенький, але на диво залюднений бар, не відразу збагнувши, що бармен заговорив до нього.

– Sorry?

– A drink, Sir? [25]

– Чом би й ні? Що маєте?

– Скажімо, «Slow Comfortable Screw-Up». [26]Та, як на мене, вам не зашкодить порція оркнейского віскі.

– Дякую.

За вікном поліцейська сирена то ближчала, то віддалялася. У барі було тепло, й піт вільно потік з пор. Він зірвав з шиї хустину й засунув її у кишеню пальта. Добре, що тут стоїть цигарковий дим, він перебиває запах пістолета у кишені.

Взявши склянку з питвом, він сів коло стіни біля вікна.

Хто був той другий чоловік у квартирі? Приятель Юна Карлсена? Родич? Чи вони просто разом знімають квартиру? Він ковтнув віскі. Смак лікарні та попелу. А навіщо ставити собі такі дурні питання? Лише поліцейський міг відреагувати так. Лише поліцейський спроможний так швидко викликати допомогу. І тепер вони знають, хто його мішень. Це дуже ускладнить завдання. Може, варто відступитися? Він ковтнув ще.

Поліцейський бачив верблюже пальто.

Вийшовши у нужник, він переклав пістолет, паспорт і хустку у піджак, а пальто запхав у смітник під мийкою. Постояв на тротуарі, оглядаючи вулицю, тремтячи від холоду й розтираючи руки.

Останнє завдання. Найважливіше. Від нього залежало все.

«Заспокойся, – мовив до себе. – Вони не знають, хто ти. Повернися до початку. Міркуй конструктивно».

І все-таки промайнула та сама думка, він не встиг спинити її: хто такий той чоловік у квартирі?

– Ми не знаємо, – мовив Харрі. – Знаємо лишень, що убивця, найпевніше, той самий, що застрелив Роберта.

Він підібгав ноги, щоб санітар зміг провезти повз них вузьким коридором порожню каталку.

– Мм-аб-буть, – затинаючись відповіла Теа Нільсен. – Чи їх декілька? – Вона сиділа, нахилившись вперед, учепившись руками у сидіння твердого стільця, ніби боячись упасти.

Беата Льонн нахилилася, заспокоюючи, поклала долоню Теа на плече.

– Ми гадки не маємо. Головне, що все гаразд. Лікар каже, що у нього лише струс мозку.

– Через мене, – зітхнув Харрі, – й через куток лави на кухні, що обдерла йому лоба, куля з пістолета пройшла повз нього, ми знайшли її у стіні. Друга втрапила у пакунок з молоком. Уявіть, просто всередину, третю ми знайшли на кухні, поміж родзинок та…

Беата кинула на Харрі погляд, котрий, як він розтлумачив, свідчив, що Теа навряд чи зараз цікавиться химерами балістики.