Далі вони їхали мовчки.
Вони проїхали повз двох чоловіків, котрі несли на плечах якусь велику кішку, підвішену за лапи до палиці. Поруч радісно пританцьовували дітлахи, колючи палицями мертву тварину. Шкура у неї була кольору сонця з плямами тіні.
— Мисливці? — спитав Харрі.
Джо похитав головою, глянув у люстерко й відповів, перемежовуючи французькі й англійські слова:
— Задавили його, je crois [64] Гадаю (фр.).
. Їх майже неможливо вполювати. Зустрічаються рідко, територія полювання величезна, полюють лише вночі. Вдень ховаються й зливаються з місцевістю. Як на мене, Харрі, це дуже самотня тварина.
Харрі дивився на чоловіків та жінок, що працювали у полі. Подекуди дорогою траплялися дорожні машини й гурти чоловіків, які латали автошляхи. Харрі зауважив, що внизу, у долині, будують шосе. За парканом радісні діти у синій шкільній формі грали у футбол.
— Rwanda is good [65] В Руанді добре (англ.).
, — мовив Джо.
Через дві з половиною години Джо тицьнув у переднє скло:
— Lake Kivu. Very nice, very deep [66] Озеро Ківу. Дуже гарне, дуже глибоке (англ.).
.
Видавалось, ніби поверхня озера відбивала тисячі сонць. Країна на іншому березі озера називалася Демократична Республіка Конго. З усіх боків були гори. Вершину однієї з них накривала самотня біла хмара.
— Not cloud, — мовив Джо, наче прочитавши думки Харрі. — The killer mountain. Nyiragongo [67] Це не хмара. Гора-вбивця. Ньїрагонго (англ.).
.
Харрі кивнув.
За годину вони проїхали кордон і попрямували у напрямку Гоми. Обабіч дороги сидів сухоребрий, як скелет, чолов’яга у драній куртці, дивлячись перед себе розпачливим, божевільним поглядом. Джо обережно кермував між вирвами у зораній вибухами глинистій дорозі. Їх обігнав джип. Військовий, похитуючись, з кулеметом, поглянув на них холодним змореним поглядом. Над головою ревіли двигуни літаків.
— UN, — мовив Джо. — More guns and grenades. Nkunda is coming closer to the city. Very strong. Many people escape now. Refugees. Maybe Mister van Boorst too, eh? I not see him long time [68] ООН. Більше зброї та військових. Нкунда наближаються до міста. Дуже сильні. Зараз чимало хочуть врятуватись. Біженці. Може, і пан ван Боорст, га? Я давненько не бачив його (спотвор. англ.).
.
— You know hum? [69] Ви з ним знайомі? (Англ.)
— Everybody knows Mister Van. But he has Ba-Maguje in him [70] Містера Вана усі знають. Позаяк у нього є Ба-Магуйє (англ.).
.
— Ba-what? [71] Ба — що? (Англ.)
— Un mauvais esprit. A demon. He makes you thirsty for alcohol. And take away your emotions [72] Злий дух. Демон. Він робить тебе спраглим до спиртного. І позбавляє почуттів (фр., англ.).
.
Кондиціонер дмухнув холодом. У Харрі між лопаток стікав піт.
Вони зупинились поміж халуп, що вишикувались у два ряди. Як зрозумів Харрі, саме це й був так званий центр міста Гома. Люди снували туди-сюди у непролазній багнюці поміж крамничок. Уздовж стін будинків стосами лежали чорні кам’яні блоки. З тих же блоків були зведені й деякі стіни. Земля скидалась на загуслу глазур, у повітрі кружляла сіра пилюка й тхнуло тухлою рибою.
— Lа, тут, — мовив Джо, показуючи на двері єдиного кам’яного будинку. — Чекатиму в машині.
Харрі зауважив, що коли він вийшов з машини, кілька чоловіків на вулиці зупинились. Зауважив їхню байдужість, ворожі погляди, у яких не було жодної загрози. Погляди чоловіків, які знають, що агресія найдієвіша, коли на неї не чекають. Харрі попростував до дверей, не озираючись, усім виглядом показуючи, що він знає, що робить і куди йде. Постукав. Раз. Вдруге. Втретє. Трясця! Це ж треба, приїхати бозна-звідки, щоб…
Двері ледь прочинилися.
На нього запитально дивилося біле зморшкувате обличчя.
— Едді ван Боорст? — спитав Харрі.
— Il est mort, — мовив чоловік хрипким шепотом помираючої людини.
Харрі стачило шкільної французької, щоб зрозуміти: ван Боорст помер. Але він спробував англійською:
— Мене звати Харрі Холе. Про ван Боорста я дізнався від Германа Клюйта в Гонконзі. Я приїхав здалеку. Мене цікавить «леопольдове яблуко».
Чоловік двічі кліпнув. Висунув голову за двері, подивився праворуч, потім ліворуч. Розчинив двері трохи ширше.
— Entrez [73] Заходьте (фр.).
, — мовив він і кивком запросив Харрі увійти.
Заходячи у низькі двері, Харрі нахилив голову й останньої миті ледь встояв на ногах: долівка в будинку була сантиметрів на двадцять нижча за поріг. Усередині відчув пахощі ефірних олій. І ще один добре знайомий запах — солодкуватий сморід — так тхне від літньої людини, коли вона випиває вже кілька днів.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу