Ю Несбьо - Таргани

Вони знову вийшли на сонячне світло.

— Можу влаштувати тобі кращі, причому дешево, — запропонував Джим, показуючи на темні окуляри Харрі.

— Не треба, дякую.

— Тоді можу поспостерігати, якщо треба, — розреготався Джим. Він уже заклацав пальцями, смакуючи, як знову ввімкне свій плеєр. — Салют, інспекторе! — крикнув він їм навздогін.

— Харрі обернувся.

— Тшо-орт!

Ідучи до машини, вони чули за спиною регіт охоронця.

— Отже, що нам відомо? — запитала Ліз, поклавши ноги на письмовий стіл.

— Ми знаємо, що Брекке бреше, — вимовив Харрі. — Він сказав нам, що після зустрічі провів посла на паркінг до його машини.

— Навіщо йому брехати про це?

— Посол говорить по телефону тільки те, що хоче підтвердити час зустрічі — четверта година дня. Поза всяким сумнівом, посол приїжджав в офіс Брекке. Ми розмовляли із секретаркою в приймальні, вона це підтвердила. Вона може також підтвердити, що посол виїхав звідти разом із Брекке — той потім ще заскочив на хвилинку, щоб залишити повідомлення. Вона пам’ятає про це, тому що було близько п’ятої години і саме в цей час вона сама стала збиратися додому.

— Добре, що хоч хтось щось пам’ятає.

— Але ми не знаємо, що робили посол і Брекке потім.

— Де була його машина? Неймовірно, щоб він ризикнув залишити її просто на вулиці, ще й у цьому районі Бангкока, — сказала Ліз.

— А може, вони домовилися відправитися в інше місце, і посол доручив комусь доглянути за машиною, поки він підніметься нагору за Брекке, — припустив Нхо.

Рангсан стиха кахикнув і перегорнув аркуш газети.

— Доручив? У такому місці, де аж кишить злодіями, які тільки й чекають подібного випадку?

— Згодна, — вимовила Ліз. — Це дуже дивно, що він не заїхав на паркінг: адже так було б простіше й надійніше. Він міг би припаркуватися прямо біля ліфта.

Вона повозила мізинцем у юшці, і на її обличчі з’явився блаженний вираз.

— Питання в тому, що нам з усім цим робити, — сказала вона.

Харрі в розпачі сплеснув руками:

— Я сподівався, ми зможемо довести, що Брекке покинув офіс удень і вони разом із послом відправилися кудись о п’ятій годині, причому їхали обоє в машині посла. Що відеозапис підтвердить той факт, що його власний «порше» стояв усю ніч на паркінгу. Але я не подумав, що Брекке не їздить на роботу на своїй машині.

— Давайте на деякий час забудемо про машини, — сказала Ліз. — Ми точно знаємо, що Брекке бреше. Що ж нам робити?

І вона клацнула по газеті, за якою ховався Рангсан.

— Перевірити алібі, — пролунав голос із-за газети.

Реакція людей на арешт так само різна, як і непередбачувана.

Харрі думав, що бачив уже досить варіантів, і тому не особливо здивувався, коли засмагле обличчя Єнса Брекке набуло сіруватого відтінку, а очі забігали, як у зацькованого звіра. У тіла є власна мова, і в таких випадках навіть зшитий на замовлення костюм від Армані сидить якось мішкувато. Брекке як і раніше тримав голову високо, але сам якось зіщулився, ніби став менший.

Брекке не заарештували, тільки затримали для допиту, але для того, хто ніколи не мав справи з двома озброєними констеблями, які ведуть тебе, не питаючи, між двома цими поняттями немає особливої різниці. Коли Харрі побачив Брекке в кімнаті для допитів, у нього майнула думка, що неможливо уявити, щоб ця людина вчинила люте вбивство. Однак Харрі бувало думав так і раніше й при цьому помилявся.

— Ми змушені вести допит англійською, — сказав Харрі й сів прямо перед Брекке. — І записувати на плівку.

Він указав на мікрофон.

— Гаразд, — спробував усміхнутися Брекке. Вийшло так, немов хтось розтягнув йому куточки губ залізними гачками.

— Я випросив дозвіл вести цей допит, — продовжував Харрі. — Вас затримала таїландська поліція, і вона повинна вас допитувати, але оскільки ви норвезький громадянин, то голова поліції дозволив це зробити мені.

— Спасибі.

— Ну, не знаю, чи варте це подяки. Вам сказали, що ви маєте право зв’язатися з адвокатом?

— Так.

Харрі хотів було запитати, чому ж тоді Брекке не скористався цим правом, але роздумав. Не варто нагадувати про це зайвий раз. Наскільки Харрі було відомо, таїландська правова система подібна до норвезької, а отже, немає причин думати, що адвокати тут і там дуже різні. У такому випадку першим їхнім прагненням буде заткнути клієнтові рот. Добре, букву закону він дотримав, і можна продовжувати.

Харрі подав знак включити запис. Увійшов Нхо, зачитав у мікрофон належні на початку запису слова й знову вийшов.