Питер Хёг - Смілла та її відчуття снігу

Він сідає і дивиться на холодну пляшку. Я знаю, про що він думає. Він розмірковує про те, чи не прибрати її.

Він поставив перед нами високі тонкостінні келихи. Спочатку він вимив їх у теплій воді без мила, а потім протирав чистим сухим рушником, поки вони стали зовсім прозорими. У його великих руках вони здаються тонкими, як целофан.

Черга на отримання житла в Нууку 11 років. Через 11 років можна отримати кімнатку, сарай, халупу. Всі гроші в Гренландії осідають поблизу від данської мови і данської культури. Ті, хто володіє данською, отримують прибуткові посади. Решта можуть гнити на рибокомбінатах і в чергах на біржі праці. У країні, де рівень смертності такий, неначе йде війна.

Те, що я виросла в Гренландії, назавжди зіпсувало моє ставлення до добробуту. Я знаю, що він існує. Але я ніколи не могла прагнути до нього. Чи серйозно поважати його. Чи розглядати його як мету.

Я часто відчуваю себе чимось подібним до помийного відра. У моє життя світ скинув досягнення технологічної культури: диференціальні рівняння, хутряний капелюшок. І ось зараз — пляшку вина, охолодженого до нуля градусів. З часом мені стає все важче спокійно пити його. Якби все це за мить у мене відібрали, я б ніскілечки не пошкодувала.

Я більше не намагаюся дистанціюватися від Європи або Данії. Але я і не прошу їх присутності. Вони по-своєму є частиною моєї долі. Вони проходять через моє життя. Я відмовилася від думки якось вплинути на це.

Ніч. Останні дні були такими довгими, що я з нетерпінням чекала того, як ляжу в ліжко, чекала, як мене повністю, як у дитинстві, поглине сон. Скоро, лише пригубивши вино, я встану й піду.

Він майже беззвучно відкорковує пляшку. Розливає вино повільно й обережно, аж поки келихи наповняться трохи більш ніж наполовину. Вони миттєво покриваються матовим серпанком. Від невидимих оку нерівностей на внутрішніх, вигнутих сторонах піднімаються вгору на поверхню тонкі ланцюжки перлових бульбашок.

Він ставить лікті на коліна і дивиться на бульбашки. Його обличчя зосереджене, поглинене видовищем і в цю мить невинне, як обличчя немовляти. Таке обличчя, яке часто бувало в Ісайї, коли він дивився на світ навколо нього. Не доторкнувшись до свого келиха, я сідаю перед ним на низенький столик. Наші обличчя опиняються на одному рівні.

— Пітере, — кажу я, — знаєш таке виправдання: був п’яний і не відповідав за свої вчинки.

Він киває.

— Тому я зроблю це до того, як вип’ю.

Потім я цілую його. Я не знаю, скільки минає часу. Але поки це триває, вся я — лише рот.

Потім я йду. Я могла б залишитися, але я йду. Це не заради нього і не заради мене. Я йду з поваги до того, що з’явилося в мені, до того, чого не було довгі роки, до того, що, як мені здавалося, мені вже незнайоме і цілком чуже.

Я довго не можу заснути. Але переважно тому, що не можу взяти і розлучитися з ніччю і тишею, з напруженим, гіперзагостреним усвідомленням того, що він лежить десь там унизу.

Коли нарешті приходить сон, мені здається, що я в Сіорапалуку. Ми, кілька душ дітей, лежимо на нарах. Ми розповідали одне одному історії, і решта вже заснули. Залишився тільки мій голос. Я чую його ззовні, і він бореться зі сном. Але врешті-решт він здригнувся, захитався, впав навколішки, розпростер руки і дозволив мережі снів підхопити себе.

Комітет з реєстрації промислових підприємств і компаній міститься на Кампмансґаде, у будинку номер один, і справляє враження утримуваного в гарному стані, свіжопофарбованого, діяльного, надійного, доброзичливого і вишуканого, не будучи при цьому претензійним.

Службовець, який допомагає мені, зовсім хлопчик. Йому щонайбільше 23 роки, на ньому двобортний, пошитий на замовлення костюм з тонкого твіду «харріс», біла шовкова краватка, у нього білі зуби і широка усмішка.

— Де ж ми раніше зустрічалися? — каже він.

Папери вставлені в теку з пружинкою, їх так багато, наче це Біблія з ілюстраціями. На теці написано: «Звіт за 1991 фінансовий рік акціонерної компанії Кріолітове товариство „Данія“».

— Як можна дізнатися, хто контролює товариство?

Його руки торкаються моїх, коли він перегортає книгу.

— Так одразу це не сказати. Але, згідно з положенням про акціонерні компанії, на першій сторінці повинні бути перелічені всі пакети акцій, що перевищують п’ять відсотків. А може, це було на вечірці у Вищому торговому училищі?

У списку чотирнадцять пунктів, чергуються окремі імена й назви підприємств. У списку є Вінґ. І Національний банк. І «Геоінформ».