Питер Хёг - Смілла та її відчуття снігу

— Чому? — чую я своє питання.

— Він лежить у талих водах. Він майже цілком у воді. Він має бути близько від поверхні льоду. Сайденфаден думає, що не важко буде спуститися до нього. Або через тунель з талими водами, або по тріщинах у шахті, яка знаходиться трохи вище сідловини. Важко буде його підняти. Сайденфаден вважає, що нам треба розширити тунель, який іде від озера, і витягти камінь через нього. Розширювати його треба за допомогою вибухівки. Уся ця робота проходитиме під водою.

Я сідаю поряд з ним.

— Вода, — кажу я, — замерзає за температури близько нуля градусів. Як Терк пояснив тобі те, що навколо каменя — вода?

— Хіба це не зв’язано з тиском льоду?

— Так, може бути зв’язано і з тиском льоду. Що глибше опускаєшся в льодовик, то тепліше стає. Через тиск льодових мас над тобою. Температура материкового льоду мінус двадцять три градуси на глибині п’ятсот метрів. Ще на п’ятсот метрів глибше вона мінус десять градусів. А що температура танення залежить від тиску, то справді за температур нижче нуля трапляється вода. Можливо, за мінус один і шість або один і сім десятих градуса. Бувають теплі льодовики, в Альпах або в Скелястих горах, де на глибині тридцять метрів чи нижче трапляються талі води.

Він киває.

— Саме так Терк це й пояснював.

— Але Гела Альта — не в Альпах. Це так званий холодний глетчер. І він дуже маленький. Зараз температура його поверхні буде мінус десять. І температура біля основи — приблизно така сама. Залежно від тиску температура танення буде приблизно нуль градусів. На цьому глетчері не може утворитися ні краплі талої води.

Дивлячись на мене, він п’є. Те, що я сказала, ніскільки не порушило його рівноваги. Можливо, він не зрозумів. Можливо, Терк викликає у людей довіру, яка заступає від них весь навколишній світ. А може, це цілком звичайна річ — лід незрозумілий тому, хто не виріс із ним. Я намагаюся використати іншу тактику.

— Вони розповіли тобі, як його знайшли?

— Його знайшли гренландці. У доісторичні часи. Про нього мовиться в їхніх легендах. Саме тому вони брали з собою Андреаса Фіне. Тоді метеорит, можливо, ще лежав на льоду.

— Коли метеор входить в атмосферу, — кажу я, — на відстані приблизно сто п’ятдесят кілометрів від поверхні Землі, він зазнає дії ударної хвилі, неначе він ударився об бетонну стіну. Зовнішній шар оплавляється. Мені попадалися такі чорні смужки метеоритного пилу на полярному льоду. Але при цьому знижується швидкість метеора і падає його температура. Якщо він досягає поверхні Землі, не розбившись на шматочки, то звичайно має середню температуру Землі — приблизно п’ять градусів. Тож він не вплавляється в лід. Але й не залишається на поверхні. Сила тяжіння повільно і невідступно тягне його вниз. На поверхні льоду ніколи не зустрічали метеоритів помітного розміру. І ніколи не зустрінуть. Сила тяжіння захопить їх униз. Вони будуть поглинені і з часом винесені в море. А якщо вони потраплять у підводну тріщину, то будуть роздавлені. Глетчеру не властива делікатність. Він являє собою помісь гігантського рубанка з каменедробаркою. Він не оточує всякі геологічні дрібнички чарівними печерами. Він затягує їх униз, перемелює в порошок і висипає його в Атлантичний океан.

— Тоді навколо нього можуть бути гарячі джерела.

— На Гела Альта не виявлено ніякої вулканічної активності.

— Я бачив ф-фотографії. Він лежить у воді.

— Так, — кажу я. — Я теж бачила фотографії. Якщо все це не шахрайство, то він лежить у воді. Я дуже сподіваюся, що це шахрайство.

— Чому?

Я думаю, чи зможе він зрозуміти це. Але іншого виходу немає — доведеться спробувати сказати правду. Те, що я вважаю за правду.

— Я точно не знаю, але схоже, що тепло йде від каменя. Що він випромінює енергію. Можливо, свого роду радіоактивність. Але можливий і інший варіант.

— Який?

Я бачу по ньому, що і для нього ці думки не нові. Він теж розумів, що не все тут гаразд. Але він витісняв ці думки зі своєї свідомості. Він — данець. Завжди краще зручне замовчування, ніж гнітюча правда.

— Передній трюм «Кроноса» переобладнано. Він може бути стерилізований. Він оснащений пристроєм подачі кисню й атмосферного повітря. Він зроблений так, ніби вони збираються перевозити велику тварину. Мені спало на думку, що Терк, можливо, вважає, ніби камінь, який ви повинні підняти, живий.

У пляшці більше нічого не залишилося.

— Ти це добре придумав з пожежною сигналізацією.

Він утомлено посміхається: