Анна Хома - Терези

– Я тому й прийшов, що згадав, як він обмовився про грандіозний спосіб збагачення, який він придумав… Стоп, ти мене в чомусь підозрюєш?

– Хто йому сказав, де ми будемо?.. Ти його на нас натравив?

– Тобто натравив? Я думав, що ви самі його покликали, травку скуштувати, все таке… З ним півмедичного тусило, не тільки я… Мар’янко?

– Візит закінчено.

– Але, Мар’янко…

– Хворому не можна хвилюватися, глянь, який пульс. Киш звідси, поки старша не засікла… А вам я введу знеболювальне. Якщо знову дошкулятиме – натисніть оту кнопку…

– Але зачекайте… верніть його…

– Кого?

– Панакоту!

– Кого?!

– Дайте мені телефон.

– Не можу, ваші речі забрав ваш колега з роботи.

– Який колега?

– Який вас сюди доставив. Спіть, вам треба поспати.

– Ні, мені треба… хто це був, як він виглядав?

– Це було на іншій зміні. Не хвилюйтеся, хворий, зараз ви заснете і…

– Я не хочу спати. Покличте мого тата… сюди… негайно…

– …Що він у тебе так кричить?

– Та після наркозу вони всі такі, ти ж знаєш. Щойно з операційної. Хотів телефон, таточка і десерт.

– Угу, після наркозу і не такого захочеш…

Анжела забігла на педевешний склад і впала на стоси пакетів з ватою, вже не стримуючи ридання.

Треба ж бути такою дурепою!

Як, як вона могла вляпатися в цю історію?!

Помсти захотілося, і що з того вийшло? Один великий-превеликий пшик!

Анжела сиділа, розмазуючи туш по щоках, а перед очима стояв сочок у яскравій упаковці, який вона, витягаючи з пакета, «ненароком» впустила на підлогу, щоб мати змогу залізти під чуже ліжко і «залишити» там презент. Привіт з того світу називається.

Ходила з тим презентом до білого мага, той водив над ним руками, казав, що бачить над ним негативну енергію і що треба його спалити на перехресті доріг рівно опівночі. Але в жодному разі не обертатися, спалюючи, бо можна побачити за спиною біса, який і тебе, дитино, затягне у зашморг.

Не захотіла спалювати. Вирішила підкинути суперниці, щоб та негативна енергія висмоктала з неї всю душу, щоб знала, як закохувати в себе і кидати напризволяще.

Бо хіба не з того неподіленого кохання він поліз у зашморг?

Але суперниця виглядала такою слабкою і немічною, наче негативна енергія вже давно оселилася в ній, висмоктуючи душу.

Першою зателефонувала, викривши її маніпуляції з сочком, і виявилося, що Олеся і Лешек – брат і сестра, хоч і двоюрідні, і нічого такого між ними не було. І що то взагалі не його краватка…

Анжела схлипнула ще пару разів і завмерла.

Вона згадала, на кому бачила цю краватку. На святкуванні Дня фармацевта минулого року. Темно-синю, шовкову, від Вороніна.

На мобільному висвітився Костя.

Вже й юристи без нього не можуть обійтися!..

Олександр вирішив відповісти.

– У нас тут двоє людей пішли на лікарняний, не знаю, чи ти в курсі. Зі складу і з сертифікатного. Якщо зі складом ще більш-менш, то в сертифікатному все загнеться, там практично нікого не лишилося.

– Що означає нікого?!

– Це і означає. Валера після аварії ще місяць точно буде в гіпсі, помічниця їхня – я щойно взнав – два тижні вже не з’являється на робочому місці, чи прогулює, чи були якісь домовленості, не знаю, ну і ве-о Валери зранку повідомила, що…

– Чекай… Я правильно зрозумів: сьогодні пішли на лікарняний двоє людей? Одна людина зі складу й одна – із сертифікатного, так?

– Так, Сашко.

– А Степан?

– А це було моїм наступним повідомленням. Степан написав заяву про звільнення.

От і все…

– Продиктуй мені їхні прізвища… – Олександр потягнувся за ручкою і папером, але Аліса завадила, як завжди делікатно постукавши нігтиком у двері.

– Я зайнятий!

– Я їй так і сказала, – просунула налаковану голову у двері його секретарка. – Але вона каже, що…

– Хто що каже?! – Олександр, звісно, не стримувався у виразах, але Аліса звикла до його лексикону. Він все-таки непогані бабки їй платить.

– Олеся Погребняк із сертифікатного відділу. Каже, що має інформацію про Славське. Здається, так вона сказала, але якщо ви зайняті, то я…

– Негайно її сюди!..

Худа і геть невиспана – це було першим, що кидалося в очі при погляді на його сьогоднішню відвідувачку. І ще – коротке темно-каштанове волосся і ясно-зелені очі. Не фарбована в каштановий колір, а така від народження, з веснянками і блідою шкірою без тіні засмаги. Контрастна дівчина. Він невиразно пригадав, що бачив її десь на своїй фірмі, але звернув не більше уваги, ніж на кущ жасмину при вході.