Анна Хома - Терези

Самотність огорнула з того часу його душу, як туман, і вже рік Олександр бовтається у цьому тумані, а просвітку не видно…

Він залишив по ліву руку поворот на Львів і вирушив на Закарпаття. Там було його фермерське господарство, звідти справно надходили партії овочів і ягід, оборот був невеликий, але постійний. Майор з іподромником зачекають, більше цінуватимуть руку, яка їх годує. Треба підлатати нерви, бо кепські видалися вихідні цього тижня.

Але нічого, він своє надолужить наступного…

На фірмі ніхто дуже не вичитував за прогул, це трохи здивувало, поки Максим не довідався, що шеф поїхав на Закарпаття і має повернутися не раніше вихідних. Фірма зітхнула з полегшенням і кожен негайно поринув у свої справи.

У курилці, яку винесли за територію фірми, збиралося тепер більше народу, не так покурити, як погомоніти. У коридорах, на сходах, біля кабінетів працівники фірми «Конвалія», раніше нечутні і невидимі, щоб не дай Бог шеф не зачув чи не угледів, тепер вільно пересувалися, зустрічалися, перемовлялися, навіть частенько сміялися і подеколи реготали до сліз.

Максим навмання ішов фірмою, стрічав людей, здоровкався, потискав руки, кивав, декого знав, про декого чув. Наче недовго на цій фірмі, а фірма вже вросла в нього своїм корінням. Як можна було після майже року праці тут зробити їй таке: повіситися у святая святих – на складі?

А може, то фірма щось тобі зробила Лешеку?

Двоє дівчаток років восьми-десяти вибігли з-за складу і помчали до вантажівок, які стояли на завантаженні, дорогою з ними усі віталися, водій буса «Мерседес-Бенц» навіть гостинно запросив їх до кабіни, вони влізли, але одразу вилізли і забралися в кузов.

Схожість із шефом одразу впадала в очі, дивно, але досі він їх тут не стрічав.

Здається, навіть діти відчули відсутність керівництва і насолоджувалися життям.

Максим загадувався, а чи вміє він насолоджуватися життям?

Завтра збирався в «Лє-Рой»: в однієї красуні з паралельної групи день народження. Намічалася нормальна тусня, а він знову спіймав себе на думці, що не тішить його все це, що для повного щастя йому недостатньо відсутності негативних елементів у житті.

Хотілося присутності чогось такого, від чого зраділи б допамінозалежні рецептори його головного мозку!

Одним словом, хотілося свята, а життя підкидало самі будні…

Олеся роздивлялася темно-синю краватку, наче то був якийсь невідомий, ще не відкритий зоологами вид змії.

Вона розклала її на ліжку, розгладивши між пальцями, бо знайдена краватка-змія мала доволі пожований вигляд, наче її тримали в кишені чи в бардачку, колір насичений, але під ліжком утворився шар пилюки за час неробства господині. І така, припорошена, краватка здавалася ще більш небезпечною.

Життя без пігулок було якимось дивним. Тіні в голові Олесі поступово меншали, маліли, звурджувалися, як кисле молоко на вогні. Вона вперше за весь рік змогла взяти повноцінну участь у прибиранні, їй навіть сподобалося, Марта була права.

Після фізичного навантаження їй захотілося дати якусь поживу своєму мозкові. Олеся взяла у батька збірник кросвордів і порозгадувала кілька з них.

Тоді надійшла черга головоломки, яку вона марно розв’язувала з дня смерті Лешека…

Олеся сіла на ліжку і взяла до рук знайдену під цим ліжком краватку.

Отже, у тата і в Лешека такої краватки не було. Це перший факт. Другий: чужа краватка могла з’явитися у неї під ліжком тільки після відвідин чужої людини. Звідси випливало питання: хто міг принести сюди цю краватку?

У її кімнаті з часу останнього прибирання побували, окрім батьків, Алла і Мар’яна зі складу, Анжелка з юридичного, Марта, ну і Тамара Василівна.

Маму Лешека можна відкинути одразу. Навіщо це дівчатам – незрозуміло.

Отже, хтось іще за цей час проник до її кімнати і залишив-забув цю краватку під її ліжком…

Відповідь, яка напрошувалася сама собою, дуже їй не подобалася.

Якби я вів щоденник, я б назвав ніч з неділі на понеділок дев’ятого червня 2008 року провальною. За всіма статтями.

Сьогодні Олеся все-таки наважилась і набрала його номер. Не сидіти ж довіку з телефоном у руці в тупому очікуванні, що саме він саме зараз зателефонує їй!..

Абонент перебував поза зоною досяжності. Міг змінити номер, міг просто забути зарядити телефон.

Можна було б надіслати повідомлення, але що вона йому скаже: «Привіт, ти пам’ятаєш мене?»