Джон Гришэм - Джон Ґрішем. Інформатор

В офісах ФБР у Таллаххасі вражаючі майнові статки судді Макдовер називали «Фондом інформатора». Усі цінності потроху розпродавалися повіреним, і через рік після їх арешту на балансі Фонду інформатора зібралося 38 мільйонів доларів. Навіть написані на папері, ці цифри вражали, проте оскільки з кожним місяцем сума ставала дедалі більшою, вона вже не викликала шок.

Адвокат Грег Маєрс подав скаргу, сподіваючись на винагороду з Фонду інформатора. Призначені судом адвокати Макдовер і Тебен подали стандартний протест проти продажу майна, який не увінчався успіхом. Коли все конфіскували й нерухомість перетворилася на купу готівки, в адвокатів не залишилося переконливих аргументів. Що тут можна було сказати? Як довести, що гроші не крадені? Тож вони відступили, а потім взагалі зникли.

Адвокати таппаккола стверджували, що гроші належать племені, й суддя погодилась. Проте їх ніколи б не знайшли, а корупційну схему не розкрили б, якби не сміливість Джо Елен, Кулі та Грега Маєрса. Таппакола ніхто не звинувачував. Вони самі обрали вождя-хабарника й самі обрали натомість нового. Із 38 мільйонів доларів Фонду суддя присудив інформаторам 10 мільйонів — половину Джо Елен і по 25% Маерсу та Кулі. Він також запевнив, що вони, безсумнівно, отримають іще більшу винагороду в майбутньому, коли усе, чим володів синдикат Дюбоса, буде знайдено і продано.

14 січня 2013 року, через п’ятнадцять місяців після арешту, п’ятеро «кузенів» постали перед судом у федеральному суді Пенсаколи. На той час вони вже знали, що Клайд Вестбей і Зік Форман свідчитимуть проти них. Клайд визнав себе винним у вбивстві в день, коли його заарештували, тож йому зменшать термін, який ще встановлюється. «Кузени» й гадки не мали, де ховається Зік Форман, але не переймалися цим. Для них усе скінчилося. Власне безперспективне майбутнє, ось що їх гнітило.

У переповненому судовому залі Пола Гелловей, яка полюбляла виступати перед публікою, презентувала обвинувачення. Її першим свідком була Верна Хетч. Лейсі викликали другою. Було представлено фото і відео з місця злочину. Дівчина давала свідчення цілісінький день, і це був виснажливий досвід. Проте й після цього вона залишилася в залі й сиділа до кінця засідання поряд з Верною. За вісім днів суду тут побували багато друзів і родичів Г’юго. Вони приходили, щоб подивитися відео крадіжки «доджа рам» та інше, зроблене камерою в магазині Фрога. Зік Форман виявився чудовим свідком. Клайд Вестбей теж добре впорався, хоча й нервував і відмовлявся дивитися на будь-кого із звинувачених. Ніхто з них не свідчив. У них був один захисник. Один за всіх, і всі за одного. Якщо вони підуть на дно, то всі разом.

Присяжні радилися шість годин і засудили усіх п’ятьох. Наступного тижня Пола Гелловей подала клопотання про призначення смертної кари, але безрезультатно. Присяжні були не проти призначити Бонну Дюбосу і Хенку Сколі найвищу міру покарання. Бонн замовив зіткнення. Хенк владнав деталі. Але так і не було доведено, чи знали брати Метони або Ронн Скінер про цей план. Відповідно до закону, члени банди спільно відповідають за злочини банди, були вони в них задіяні чи ні, але присяжні не могли покласти вину на решту трьох. Натомість їм призначили довічне ув’язнення без права на дострокове звільнення.

Коли «кузенів» засудили і запроторили за ґрати, Пола Гелловей взялася за справу RICO. Більшість обвинувачених визнали провину в обмін на менший термін ув’язнення, і загалом кожен отримав по шістдесят місяців.

Вілліс Морен, хлопчик на побігеньках, якому колись довіряли, зовсім не хотів до в’язниці. Колись у нього був брат, якого зґвалтували і вбили у в’язниці, тож його самого така перспектива лякала. Під час кількох допитів він натякнув, що йому дещо відомо про вбивство Сона Разко та Ейлін Мейс, ба навіть про зникнення Дайгера Роблеса, інформатора. ФБР не було особливо зацікавлене в тому, щоб кинути Морена за ґрати, тож із ним швидко уклали угоду, пообіцявши, що він не сидітиме у в’язниці.

Морен іноді працював із Дельгадо, який був улюбленим вбивцею Дюбоса. Ходили чутки, принаймні серед ветеранів організації, що Дельгадо дуже вправний кіллер, а також що він, мабуть, і ліквідував Сона та Ейлін.

Відтак Еллі Пачеко відкрив іще один розділ в історії Дюбоса.

Через два місяці після суду, на якому розглядалася справа про вбивство, Клаудія Макдовер і Філліс Тебен в оточені адвокатів постали перед судом у Таллаххасі. Обидві жінки зізналися у хабарництві й відмиванні грошей. Тепер їх чекало ув’язнення. Спершу суддя звернувся до Філліс і після переліку скоєних нею злочинів призначив їй десять років.