Джон Гришэм - Острів Каміно

— Поки ніяк.

— А от я ще багато як могла б тебе назвати, Брюсе, проте в мене для тебе більше хороших слів, ніж: поганих.

— Що ж, спасибі й на цьому. Але повернімося до мого питання. Чому ти на це пішла?

Мерсер глибоко зітхнула й знов озирнулася навколо. Її друг сидів у кутку, втупившись у смартфон.

— Через проблеми з грошима. Я була на мілині, по вуха в боргах і не знала, як із цього виплутатися. Виправдань насправді було багато. Але я завжди шкодуватиму про те, що вчинила, Брюсе. Пробач мені.

Він посміхнувся й сказав:

— Ось чому я тут. Саме це я й хотів почути.

— Вибачення?

— Так. Я його приймаю й не тримаю на тебе зла.

— Ти страшенно великодушний.

— Можу собі це дозволити,— сказав Брюс, і обоє хихикнули.

— А чому ти на це пішов, Брюсе? Зараз-то ми знаємо, що воно було того варте, але ж то був неймовірний ризик!

— Я нічого такого не планував, повір мені. Я час від часу приторговував рідкісними книгами на чорному ринку. Тепер це для мене, мабуть, уже в минулому, але й тоді я нікуди сам не ліз, а мені просто дехто повідомив про ті рукописи — а тоді все якось саме собою закрутилося. Я побачив шанс, вирішив ним скористатись, і незабаром рукописи були в мене. Але я й не здогадувався, як близько до мене підібралися погані хлопці, поки не з’явилася ти. Тільки-но я зрозумів, що в мене завівся кріт, я мусив зробити свій хід. Це ти підштовхнула мене до цього, Мерсер.

— Хочеш мені подякувати?

— Так. Щиро тобі дякую.

— Пусте. Ми обоє знаємо, що шпигунка з мене кепська.

Вони зробили ще по ковтку, явно насолоджуючись спілкуванням.

— Зізнаюсь тобі, Брюсе, що я дуже потішилася, читаючи про повернення рукописів у Принстон. Мені, звісно, не дуже сподобалось, що ти так обвів мене круг пальця, але я все одно подумала: «Ну, Брюсе, ти даєш!».

— Авжеж. То була велика авантюра, і більше я в такі ігри не гратиму.

— Щось сумніваюсь у цьому.

— Клянусь тобі. Послухай, Мерсер, я хотів би, щоб ти повернулася на острів. Адже це місце для тебе так багато значить. Котедж, пляж;, друзі, мій магазин, ми з Ноель. Двері завжди відчинені.

— Буде видно. А як там Енді? Я часто про нього думаю.

— Тверезий як скельце. Двічі на тиждень ходить на збори анонімних алкоголіків — і пише, мов навіжений.

— Дуже рада це чути.

— Ми з Майрою минулого тижня розмовляли про тебе. Усіх здивував твій раптовий від’їзд, і вони тепер губляться у здогадах, що ж сталося. Ти вже стала для них своєю людиною, і я хочу, щоб ти знала, що ми завжди будемо раді знову тебе побачити. Закінчуй свій роман, і ми влаштуємо тобі грандіозну вечірку.

— Мені приємно це чути, Брюсе, однак із тобою я завше буду насторожі. Може, я й приїду, але цього разу без усяких інтрижок.

Брюс стиснув її руку й підвівся.

— Не зарікайся,— промовив він і, поцілувавши її в маківку, додав:— До зустрічі.

Мерсер проводила його поглядом, поки він пробирався між столиками до виходу.

Прошу вибачення в Принстонського університету. Якщо інформація, подана на його сайті, є правдивою (а в мене немає підстав у цьому сумніватись), то оригінальні рукописи Френсіса Скотта Фіцджеральда справді зберігаються в Бібліотеці Файрстоуна. Утім, я знаю про це не з перших рук, ніколи сам не бував у цій бібліотеці і, працюючи над цим романом, жодного разу навіть не наближався до неї. Ці рукописи можуть насправді перебувати як у підвалі, так і на горищі чи в якомусь секретному склепі з озброєними охоронцями. Я не прагнув достовірно описати такі деталі, бо не хотів заронити лихий намір у якусь заблукалу душу.

Уже після свого першого роману я дізнався, що писати книги набагато простіше, ніж продавати їх. Оскільки я нічого не знаю про роздрібний бік цього бізнесу, я поклався на досвід свого старого друга Річарда Говорта, власника Square Books в Оксфорді, штат Міссісіпі. Він прочитав мій рукопис і знайшов незчисленну кількість місць, які варто було поправити. Дякую, Річе.

Світ рідкісних книжок дуже захопливий, але мої знання про нього вельми поверхові. Коли мені була потрібна допомога, я звертався до Чарлі Ловетта, Майкла Суареса, а також до Тома й Гайді Конґальтонів — власників книгарні Between the Covers Rare Books. Дуже вам дякую.

Окрема подяка Девідові Рауту з Чапел-Гілл і Тодду Дауті з Карбондейла. Ви справді мене виручили.

Джон Грішем (нар. 1955 р.) — фаховий юрист, що популяризував жанр «юридичних детективів». За тридцять років письменницької кар’єри Ґрішема у світі продалося понад триста мільйонів примірників його книжок. За мотивами його романів відзнято одинадцять фільмів і три телесеріали. Окрім «Острова Каміно» у видавництві «КМ-Букс» вийшли друком три переклади Джона Ґрішема: «Фірма», «Адвокат негідників» та «Інформатор».