— Пробралися до школи й осквернили могилу. В обох випадках діяли дуже тихо й дуже фахово. І дуже дивно.
Крозьє скривився.
— Що вкрали?
— У школі — кілька старих журналів. На цвинтарі — ще не знаю. Треба ретельніше оглянути гробівець, де…
— Ти гадаєш, ці дві справи пов’язані?
— Що ж іще лишається гадати? Протягом тих самих вихідних два подібних злочини в Сарзаку. Чималенький стрибок у статистиці.
— А що їх пов’язує, ти вже знаєш?
Крозьє прочистив свою почорнілу люльку. Карім подумки всміхнувся: начальник був пародією на комісарів поліції із серіалів у жанрі «нуар» [29] Нуар (фр. noir — «чорний») — напрям у кінематографі 1940-х — початку 1950-х років, який відображав атмосферу песимізму, недовіри, розчарування й цинізму, характерну для років Другої світової війни та початку Холодної війни.
, популярних у п’ятдесяті роки.
— Так, я з’ясував дещо, — почав він. — Зв’язок непевний, але…
— Кажи.
— В оскверненому гробівці поховано хлопчика з досить незвичним іменем — Жюд Ітеро. Він помер десятилітнім, у вісімдесят другому. Може, ви пам’ятаєте його?
— Ні, не пам’ятаю. Кажи далі.
— Так ось: викрадені шкільні журнали стосуються вісімдесят першого й вісімдесят другого років. Я подумав, що, можливо, Жюд навчався в цій школі саме в ті роки…
— У тебе є якісь докази цього припущення?
— Нема.
— А в інших школах ти перевірив?
— Ще ні.
Крозьє дмухнув у люльку, як моряк Попай [30] Моряк Попай (англ. Popeye the Sailor, буквально «витрішкуватий») — вигаданий герой коміксів і мультфільмів.
. Карім підійшов ближче і якомога запопадливішим голосом промовив:
— Дозвольте мені взятися за цю справу, комісаре. Я нюхом чую: тут щось не так. Усе це якось пов’язане між собою. У це важко повірити, але в мене таке враження, що працювали справжні профі. Вони щось шукали. Насамперед треба знайти батьків хлопчика, а потім я проведу ретельний огляд гробівця. Я… Ви не згодні?
Комісар, опустивши очі, зосереджено набивав люльку.
— Це скіни [31] Скінхеди, розм. скіни (англ. skinheads, від skin — шкіра і head — голова) — члени субкультури, що дотримуються здебільшого расистських і крайніх правих поглядів.
, — пробурмотів він.
— Що?
Крозьє підвів очі й подивився на Каріма.
— Я кажу, що на цвинтарі — це справа рук бритоголових.
— Яких бритоголових?
Комісар розсміявся і склав руки на грудях.
— Ось бачиш: тобі ще багато чого належить дізнатися про наше маленьке містечко. Їх чоловік тридцять. Живуть у покинутому складі, де колись зберігали мінералку, біля Келюса. Двадцять кілометрів звідси.
Абдуф замислився, не зводячи очей із Крозьє. Масне комісарове волосся вилискувало на сонці.
— Мені здається, ви помиляєтеся.
— Сельє розповів мені, що могила єврейська.
— Та ж ні! Я йому просто сказав, що «Жюд» — ім’я єврейського походження. Але ж це ще нічого не значить. На гробівці немає жодного символу, пов’язаного з іудаїзмом, а, крім того, євреї воліють ховати небіжчиків поруч із ріднею. Комісаре, цей хлопчик помер десятилітнім. На єврейських могилах у таких випадках завжди є якийсь малюнок, якийсь знак, що відображає передчасну смерть. Щось на кштал невивершеної колони чи зламаного дерева. Це поховання — християнське.
— Ти бач, який мудрагель. Звідкіля ти це все знаєш?
— Читав.
— Це справа рук скінхедів, — незворушно повторив Крозьє.
— Але ж це казна-що! До гробівця вдерлися не расисти. Навіть вандалізму немає жодних ознак. Зловмисники прийшли туди не для того…
— Каріме! — урвав його Крозьє дружнім тоном, у якому, однак, чулася легка напруга. — Я завжди ціную твої думки й поради. Але начальник тут поки я. Повір старому псові: слід веде до бритоголових. Гадаю, що твій візит до них усе нам прояснить.
Карім випростався й ковтнув слину.
— Ви мене відправляєте самого?
— Тільки не кажи мені, що боїшся купки голомозих недолітків.
Карім промовчав. Крозьє полюбляв улаштовувати своїм підлеглим такі випробування. Це була з його боку одночасно і підлість, і відзнака. Лейтенант стиснув руками край столу. Що ж, хоче Крозьє пограти, — пограємо.
— Пропоную вам угоду, комісаре.
— Отакої!
— Я поїду до скінів. Сам-один. Потрушу їх трохи й відзвітую вам до першої години дня. Навзамін ви добудете мені дозвіл обшукати гробівець на законних підставах. Також я хочу порозмовляти з батьками хлопчика. Сьогодні.
— А якщо це скіни?
— Це не скіни.
Крозьє запалив люльку. Тютюн затріскотів, наче оберемок сіна.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу