Жан-Крістоф Ґранже - Багряні ріки

Здесь есть возможность читать онлайн «Жан-Крістоф Ґранже - Багряні ріки» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2018, ISBN: 2018, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Багряні ріки: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Багряні ріки»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Маленьке французьке містечко Ґернон охоплене жахом через серію жорстоких убивств. Жертви — бібліотекар Кайюа, санітар Філіпп Серті та лікар Шернсе — зазнали пекельних тортур. Місцева поліція не може відшукати вбивцю, тому звертається по допомогу до столичного комісара Ньємана. Водночас у містечку Сарзак відбуваються не менш дивні події: хтось грабує шкільний архів та плюндрує склеп, у якому спочиває тіло десятирічного Жюда Ітеро. Ньєман намагається зрозуміти, чи існує зв’язок між убивством бібліотекаря та злочинами в Сарзаку. Комісар заглиблюється в минуле, сповнене нечуваних подробиць і таємниць із життя жертв…

Багряні ріки — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Багряні ріки», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Пробралися до школи й осквернили могилу. В обох випадках діяли дуже тихо й дуже фахово. І дуже дивно.

Крозьє скривився.

— Що вкрали?

— У школі — кілька старих журналів. На цвинтарі — ще не знаю. Треба ретельніше оглянути гробівець, де…

— Ти гадаєш, ці дві справи пов’язані?

— Що ж іще лишається гадати? Протягом тих самих вихідних два подібних злочини в Сарзаку. Чималенький стрибок у статистиці.

— А що їх пов’язує, ти вже знаєш?

Крозьє прочистив свою почорнілу люльку. Карім подумки всміхнувся: начальник був пародією на комісарів поліції із серіалів у жанрі «нуар» [29] Нуар (фр. noir — «чорний») — напрям у кінематографі 1940-х — початку 1950-х років, який відображав атмосферу песимізму, недовіри, розчарування й цинізму, характерну для років Другої світової війни та початку Холодної війни. , популярних у п’ятдесяті роки.

— Так, я з’ясував дещо, — почав він. — Зв’язок непевний, але…

— Кажи.

— В оскверненому гробівці поховано хлопчика з досить незвичним іменем — Жюд Ітеро. Він помер десятилітнім, у вісімдесят другому. Може, ви пам’ятаєте його?

— Ні, не пам’ятаю. Кажи далі.

— Так ось: викрадені шкільні журнали стосуються вісімдесят першого й вісімдесят другого років. Я подумав, що, можливо, Жюд навчався в цій школі саме в ті роки…

— У тебе є якісь докази цього припущення?

— Нема.

— А в інших школах ти перевірив?

— Ще ні.

Крозьє дмухнув у люльку, як моряк Попай [30] Моряк Попай (англ. Popeye the Sailor, буквально «витрішкуватий») — вигаданий герой коміксів і мультфільмів. . Карім підійшов ближче і якомога запопадливішим голосом промовив:

— Дозвольте мені взятися за цю справу, комісаре. Я нюхом чую: тут щось не так. Усе це якось пов’язане між собою. У це важко повірити, але в мене таке враження, що працювали справжні профі. Вони щось шукали. Насамперед треба знайти батьків хлопчика, а потім я проведу ретельний огляд гробівця. Я… Ви не згодні?

Комісар, опустивши очі, зосереджено набивав люльку.

— Це скіни [31] Скінхеди, розм. скіни (англ. skinheads, від skin — шкіра і head — голова) — члени субкультури, що дотримуються здебільшого расистських і крайніх правих поглядів. , — пробурмотів він.

— Що?

Крозьє підвів очі й подивився на Каріма.

— Я кажу, що на цвинтарі — це справа рук бритоголових.

— Яких бритоголових?

Комісар розсміявся і склав руки на грудях.

— Ось бачиш: тобі ще багато чого належить дізнатися про наше маленьке містечко. Їх чоловік тридцять. Живуть у покинутому складі, де колись зберігали мінералку, біля Келюса. Двадцять кілометрів звідси.

Абдуф замислився, не зводячи очей із Крозьє. Масне комісарове волосся вилискувало на сонці.

— Мені здається, ви помиляєтеся.

— Сельє розповів мені, що могила єврейська.

— Та ж ні! Я йому просто сказав, що «Жюд» — ім’я єврейського походження. Але ж це ще нічого не значить. На гробівці немає жодного символу, пов’язаного з іудаїзмом, а, крім того, євреї воліють ховати небіжчиків поруч із ріднею. Комісаре, цей хлопчик помер десятилітнім. На єврейських могилах у таких випадках завжди є якийсь малюнок, якийсь знак, що відображає передчасну смерть. Щось на кштал невивершеної колони чи зламаного дерева. Це поховання — християнське.

— Ти бач, який мудрагель. Звідкіля ти це все знаєш?

— Читав.

— Це справа рук скінхедів, — незворушно повторив Крозьє.

— Але ж це казна-що! До гробівця вдерлися не расисти. Навіть вандалізму немає жодних ознак. Зловмисники прийшли туди не для того…

— Каріме! — урвав його Крозьє дружнім тоном, у якому, однак, чулася легка напруга. — Я завжди ціную твої думки й поради. Але начальник тут поки я. Повір старому псові: слід веде до бритоголових. Гадаю, що твій візит до них усе нам прояснить.

Карім випростався й ковтнув слину.

— Ви мене відправляєте самого?

— Тільки не кажи мені, що боїшся купки голомозих недолітків.

Карім промовчав. Крозьє полюбляв улаштовувати своїм підлеглим такі випробування. Це була з його боку одночасно і підлість, і відзнака. Лейтенант стиснув руками край столу. Що ж, хоче Крозьє пограти, — пограємо.

— Пропоную вам угоду, комісаре.

— Отакої!

— Я поїду до скінів. Сам-один. Потрушу їх трохи й відзвітую вам до першої години дня. Навзамін ви добудете мені дозвіл обшукати гробівець на законних підставах. Також я хочу порозмовляти з батьками хлопчика. Сьогодні.

— А якщо це скіни?

— Це не скіни.

Крозьє запалив люльку. Тютюн затріскотів, наче оберемок сіна.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Багряні ріки»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Багряні ріки» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Багряні ріки»

Обсуждение, отзывы о книге «Багряні ріки» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x