Сергій Бут - «Аляска»

— Що там?

— Є! Є! — радісно вигукував режисер.

— Начальнику, не тягни, — наполягав Міхаель.

— Іринка, за легендою, дружина Бемоля, просить нашу рибку потримати свого начебто чоловіка, тобто Бемоля, у лікарні ще тривалий час. На ній був прикріплений мікрофон і звуковий ряд давно готовий, а тепер маємо й відео!

— Добре. Шефе, тепер конче слід подбати про Бемоля.

Жолудь із шаною поставився до слів гостя й одразу ж запропонував вихід із ситуації:

— Я зв’яжуся зі столичним офісом газети Бемоля, ми узгодимо всі деталі й увечері вони скличуть прес-конференцію. Постараємося залучити всі провідні канали. Чим швидше надамо розголосу цій справі, тим краще буде для Бемоля. Це буде бомба!

Міхаель зрадів. Відчуття перемоги в спільній справі переповнило його єство. Кар’єра Павловича котилася за обрій, де бовваніла в’язниця, а він, Місько, — один із тих, хто допоможе його туди запроторити.

Антон біг без упину. Молодий і тренований організм дав змогу відірватися від санітара, проте останнього підстрахував Чахлий, перекривши автомобілем шлях до міста, де можна було б розчинитися в мереживі вулиць. Затиснутий на дорозі назад поміж гаражів і двома недругами з різних кінців стежини, екс-пацієнт божевільні мав напохваті один-єдиний шлях — через дахи.

Розпечений сонцем руберойд плавився під вагою Антона, який хутко мчав до протилежного краю даху. У чоловіка не було часу на обережний спуск, тому він просто стрибнув у купу піску й кинувся через дорогу до наступного ряду, щоб по невеличкому виноградникові видряпатися на дахи наступних гаражів. З лівої сторони викотився автомобіль, у якому за кермом сидів Чахлий. Спрогнозувавши подальший маршрут утікача, санітар із ревом погнав машину вперед і завернув на першому розі праворуч, з метою перехопити Антона, коли той зіскочить на землю.

Прапор намагався не відставати, хоча йому це давалося доволі важко, принаймні він досі тримав колишнього пацієнта на прицілі. Він би залюбки «зняв» цю мішень із даху, але цьому заважали численні свідки-автомобілісти. А найдужче перешкоджав власний план із вішання усіх псів на шию Антона. І тут у голові санітара промайнула ще краща ідея: убити Антона, а відтак замаскувати його смерть під самогубство. Такий розв’язок поведе всіх занадто цікавих у цій справі хибним шляхом, знявши всі питання щодо можливого вбивці дружини психа і її коханця, а заодно усуне підозри від шефа.

Прапор аж так надихнувся цією ідеєю, що побіг прудкіше.

На Антонове лихо, у момент його приземлення Чахлий пристиг на автомобілі, мало не переїхавши колишнього пацієнта, щойно той опинився на землі. Хлопець відлетів від бампера й схопився на ноги, зустрівшись із Чахлим поглядами. Санітар насолоджувався своєю вигідною позицією, лякаючи «ціль» натисканням на газ. З-під капота машини ревів двигун, бурчання якого розносилося по окрузі й змусило декількох чоловіків вийти з гаражів. Їхня поява врятувала Антона від наїзду, а заодно дала кілька секунд на те, щоб оцінити ситуацію. Насправді шлях до свободи й далі пролягав через дахи гаражів, і Прапор, що вискочив з іншого кінця дороги не залишив Антонові вибору. Хлопець глянув у вічі Чахлому й кинувся просто на джип. Від несподіванки, переляканий санітар натиснув на газ, але Антон уже був однією ногою на капоті, а другою — на кабіні автомобіля. Йому вистачило секунди, щоби стрибнути на дах нового ряду гаражів, і вже наступної миті Водолаз мчав стрімголов по розпеченому руберойду. Прапор тим часом підбіг до авто — і обидва санітари подалися в об’їзд.

Зграя чайок, схвильованих втручанням незнайомця в їхню зону комфорту, здійнялася в небо. Зазвичай, людське товариство не дошкуляє їм, але Антон гепнувся додолу, мов з неба. Щиро кажучи, саме так і було. Чоловік зіскочив із даху останнього ряду гаражів, які задньою стіною межували з пунктом прийому металобрухту. Робоча зміна вже закінчилась, і за мовчазної згоди техніки, птахи осідлали кран-балки, вагончики й купи металу, що скидалися на голлівудські декорації до фантастичного блокбастеру. Останні два слова цілком характеризували Антонову ситуацію: це дійсно фантастика, що він досі живий, і справжній блокбастер, оскільки просто зараз джип Павловича з Чахлим за кермом протаранив ворота цієї закритої території. Ланцюг із колодкою розлетілися навсібіч під натиском сотень кінських сил, які містив у собі двигун автівки. Машина відрізала Антонові шлях на волю, тож, аби не бути забитим на місці, хлопець кинувся втікати поміж контейнерів, навантажених спресованим металом. Санітари повиходили з машини. Прапор озирнувся: ліпшого місця для ліквідації психа годі й шукати. Він дістав пістолет і наказав Чахлому перекрити браму, бо на території, облямованій по периметру колючим дротом, то був наразі єдиний вихід.