— І антирадянську пропаганду, — додав Якобчук.
— На який час Кравці просять візи? — поцікавився прокурор.
— На місяць. Але боюся, що квитків назад вони не купуватимуть, — усміхнувся Білякевич. — Одержавши запрошення в Іспанію, Микола Кравець почав спішно продавати свої роботи, художні цінності.
— І все-таки, — озвався знову прокурор, — я не знаходжу підстав, щоб дати санкцію на арешт Кравця. Уважно слухав і вас, Юхиме Євгеновичу, — прокурор глянув на Онопрієнка, — і підполковника Білякевича, й майора Якобчука, а підстав для арешту не знаходжу. Що дає нам право твердити, буцімто Микола Кравець має причетність до вбивства Світлани Мелещук?
— Дев'ятнадцятого серпня о двадцятій годині двадцять п'ять хвилин Кравець приїжджав своїм автомобілем на правий берег Лісового озера й був там досить довго, поставивши машину біля ялинника — в тому місці у такий час доби найтемніше. Все це підтверджується рапортом дільничного інспектора Петришина, свідченнями Ігоря Куземи, а також Геннадія Ястремського, який через дев'ять днів після того купив у Кравця автомобіль марки «Жигулі» (технічним оглядом цієї машини було виявлено дефекти, наявність яких ми передбачали), протоколом огляду місця стоянки «Жигулів», — гортаючи сторінки слідчої справи, перелічував Онопрієнко. — Хіміко-біологічна експертиза встановила однаковість недокурка наркотичної сигарети, знайденої на місці стоянки «Жигулів», і тих сигарет, які Світлана брала у Кравця. Що більше — експертам вдалося виділити з недокурка, а потім ідентифікувати хімічний склад слини підозрюваного.
Поправивши Окуляри, Онопрієнко подивився на прокурора області.
— Все? — запитав той.
— Є й інші, побічні докази. Кравець приховав од слідчого Вигули, що сімнадцятого серпня сестри Мелещук посварилися, що на другий день він зробив спробу порозумітись із Світланою. Віктор Михайлович уже згадував, що Світлана Мелещук і Микола Кравець певний час були в близьких стосунках, в основі яких лежав своєрідний творчий союз. Коли Світлана переїхала до Києва, Кравець втратив її повсякденну допомогу, до якої так звик і без якої вже не уявляв своєї творчої діяльності. Мабуть, він розумів, що рано чи пізно Світлана розстанеться з ним, і постарався зв'язати її хай не дуже тісними, але достатньо міцними родинними узами. Саме так я пояснюю його одруження з Надією Мелещук. І розрахунок його певною мірою виправдався: Світлана й далі давала йому поради, допомагала в його комерції. Але ця допомога була вже епізодична — у Світлани появились інші інтереси, зв'язки. А проте Кравець усе ще на щось сподівався. Свідок Алла Храпаль сказала, що сімнадцятого серпня, коли приїхала Світлана, Микола Кравець у присутності дружини заходився умовляти своячку позувати йому для нової роботи. З цього й почалася родинна сварка, після якої Світлана пішла від сестри в готель. На другий день Кравець провідав її, і там, у готелі, між ними відбулася коротка, але бурхлива розмова. Можливо, Світлана сказала про остаточний розрив, може, навіть якось образила його. В усякому разі Кравець вийшов од неї дуже збуджений…
— Ну, тепер уже все? — усміхнувся прокурор.
— Поки що все.
Прокурор встав із-за столу, пройшовся по кабінету.
— Малувато, Юхиме Євгеновичу, — сказав, зупиняючись біля Онопрієнка. — Санкції на арешт Кравця я не дам. Те, про що ви розповіли, безперечно, наводить на певні роздуми. Але доказів того, що коли Світлана впала в озеро, Кравець буз десь поблизу, чув і бачив усе, що сталося між нею та Назаровим, і скористався з того конфлікту — нема. Навіть більше — та сама Алла Храпаль твердить, ніби ввечері дев'ятнадцятого серпня вона була з Миколою Кравцем в кіно, а це заперечує те, що ви казали. І спростувати її твердження ми поки що не можемо. Так що ваші викладки, образно кажучи, притягнуто за вуха. Кравець не міг заздалегідь знати, що Назаров і Мелещук приїдуть у той час на базу, що Назаров зупинить свого «Москвича» біля човнової станції, що Світлані стукне в голову покупатися. Непереконливо, Юхиме Євгеновичу! — Прокурор підійшов до Білякевича: — Вікторе Михайловичу, коли може вирішитись питання про візи подружжю Кравців?
— Якщо у нас не буде заперечень, то через тиждень вони одержать візи.
— У мене заперечень поки що немає, — повертаючись на своє місце, мовив прокурор. — Але буде жаль, якщо їх не буде й через тиждень. Зрозумійте мене правильно, товариші: тут не повинно бути ніяких двозначностей і недомовок.
Читать дальше