Ростислав Самбук - Буря на озері

— Брехня, — заперечив Каленик твердо. —

Тепер я згадав: справді, шпиця в мене зламалася, і я закинув її в очерети.

— В якому місці?

— Біля хижі. Ну, трохи далі, там, де очерети починаються.

— Але шпицю знайдено приблизно за кілометр від хижі…

— Якесь непорозуміння.

— Можливо. Але в зв'язку з цим ми вимушені оглянути ваш дім і садибу. Прошу ознайомитися з постановою прокурора.

— Шукайте, — криво усміхнувся Каленик, — усе одно нічого не знайдете.

Каленикова хата складалася з двох кімнат. В передній пошарпаний диван і круглий стіл. Етажерка й кілька стільців. На кухні — холодильник, але в сінях звичайний сільський гармидер: діжка із свіжопосоленими огірками, якесь шмаття на мотузку, у кутку просто на підлозі купа молодої картоплі. Шугалій підсів до етажерки, де стояло два десятки різних книжок — довідник бухгалтера, збірка а віршів, підручник з алгебри й кілька повістей… Тека з якимись паперами й альбом фотографій. Буров зайнявся паперами, а капітан почав гортати альбом.

Фотографії Каленика — дитячі і в зрілому віці. Він з дружиною під час весілля. Суворий вивчаючий погляд. Кілька любительських знімків: Каленик з великою щукою на березі озера, Каленик косить сіно, стоїть у гурті колгоспників біля комори. Каленик серед відпочиваючих у Криму. Стандартні фото не дуже високої якості. Шугалій перегорнув останню сторінку альбома й хотів уже відкласти, та побачив, що підкладку його пошкоджено: може, фабричний брак, а може, розрізано й акуратно підклеєно потім. Лезом ножа піддів підкладку, вона піддалася одразу, і капітан побачив у схованці фото. Пожовкле давнішнє фото двох чоловіків, які про щось невимушено розмовляли між собою.

На одному, високому й огрядному, німецький мундир без погонів і петлиць, другий низенький, коротконогий і лисий. Шугалій придивився уважніше: здається, він десь бачив лисого коротуна, але де? Фото тридцятирічної давнини, але риси обличчя на диво знайомі.

Шугалій заплющив очі, пригадуючи, і пригадав одразу. Так, сумніву бути не могло: з фотографії на нього дивився Бабинець, сам Федір Антонович Бабинець, озерський аптекар.

А хто другий?

Шугалій озирнувся: Каленик сидів у другій кімнаті й не міг бачити, що капітан знайшов фотографію в альбомі. Шугалій засунув знімок під підкладку й перейшов з альбомом до спальні. Сів навпроти Каленика, витягнув знімок, на якому той був сфотографований біля комори.

— Хто це? — тицьнув пальцем у першого-ліпшого чоловіка на знімку. — А це?

Погортав сторінки, поставив ще кілька запитань, спостерігаючи, як насторожено дивиться на нього Каленик. Закрив альбом, Каленик полегшено відкинувся на спинку стільця, і тоді Шугалій спритно витягнув з-під підкладки фотографію з Бабинцем.

У Каленика округлилися очі, він відсунувся разом із стільцем — вперше у нього не витримали нерви, але все ж спробував виправити помилку, — озирнувся на оперативників і зауважив:

— Чи не можна акуратніше, прибирай потім за вами!

Шугалій поклав знімок собі на коліна так, щоб Каленик міг бачити його. Запитав:

— Звідки він у вас?

— Колись… — промимрив той, видно, не знаючи, що казати. — Так, колись… — нарешті знайшовся: — Либонь, чули про гріхи моєї молодості? У бандер я, значить, був і не криюся. Вийшов з повинною… А це так, стара фотка, хотів викинути, та лихий поплутав — заховав чомусь…

— Це Бабинець? А хто високий?

Каленик шморгнув носом.

— Наш командир, значить… Курінний, хто ж іще? Стецишин…

— Курінний Стецишин? — не повірив Шугалій.

— Так.

— А як це фото потрапило до вас?

— То я сам і фотографував. Випадково, значить… Ніхто не знав, що Стецишин із Бабинцем зустрічаються. Я на всяк випадок і сфотографував їх непомітно.

Шугалій уже зрозумів усе.

— А по війні знайшли Бабинця й показали йому фото? І він увесь час був у ваших руках?

У Каленика знову округлилися очі.

— Потрібен він мені.

— Ще й як потрібен! Бабинець працював у Любені й повідомив Стецишину, коли місцевий гарнізон залишив місто. І тоді ви увірвалися до Любеня…

— Мене там не було, — швидко заперечив Каленик. — Я залишався на базі.

— Розберемося, — мовив Шугалій. — Тепер ми у всьому розберемося. Коли зроблено знімок?

— А там олівцем на звороті позначено.

Справді, на звороті знімка з трудом можна було розібрати позначку — «1943». Шугалій заховав фотографію.

— У суботу сімнадцятого серпня, — мовив, пильно дивлячись на Каленика, — приблизно о п'ятій годині дня до вас приїхав на велосипеді Федір Антонович Бабинець. Він повідомив, що справи кепські, бо син Стецишина Роман, який приїхав з Канади, випадково розповів ветлікареві Завгородньому про давні зв'язки Бабинця з бандерівцями. Треба було діяти негайно й рішуче, і ви вирішили прибрати Завгороднього. Чи не так?