Зоф'я Даровська - Таємниця п'ястівських орлів

— Так, п'ястівські шльонські князі затягли мене в часи новітні, та ще одна легенда… Але про це розповім тобі завтра, як побачу меч. Сьогодні займемося лише пошуками твоїх галерей.

— Може, це й нереально, але я мрію їх знайти. Прикро, що досі не натрапила на старі плани замку. Не може бути, щоб їх не було.

— І, мабуть, не один. Німці були надто скрупульозні, щоб цього не робити. Плани або знищені, або сховані. З того, що ти мені розказала, виходить, — є два місця, звідки слід почати шукання галерей.

— Які? — запитала зацікавлено.

— Замкова каплиця і… — на хвильку замисливсь, — ті замуровані двері та нові каміни. Особливо каміни.

— Мою уяву вони теж найбільше розпалюють, — зізналася Моніка.

— Від них і треба починати. Простукування мало. Деякі треба розібрати.

— Боюся, що Лев опиратиметься. Не вірить він у мої уявні галереї, каже, що то романтична омана.

— Може, вдасться переконати його. Щоправда, не знаю, як саме. Завтра дивитимусь на замок іншими очима. Досі я бачив у ньому тільки тебе…

Плануючи свою «галерейну кампанію», вони вийшли з ресторану й звернули у бік вулиці Завадського. Моніка хотіла залишити на квартирі теку з паперами й показати Пйотрові фотографії замку. Застали там не тільки руду дівчину, що квартирувала разом з Монікою, а й усе товариство, знайоме вже археологові. Настрій панував веселий. Варшавська група скінчила опис кам'яних будинків на ринку та нудного Арсеналу. Вирішили відзначити цей момент кількома пляшками вина. Новоприбульців вітали з піднесенням.

— Нема для вас нових сенсацій. Може, тепер ви самі щось відкрили?

— З речей мертвих — нічого. З живих — колосальне відкриття! — Мовлячи це, археолог багатозначно поглянув на Моніку.

Пролунало дружнє схвалення.

— Професор показав вам меча? — поцікавилась руда.

— Ласкаво дозволив торкнутися його завтра.

— Заздримо вам. Вип'ємо за правильність вашої завтрашньої оцінки. Скільки сотень літ пролежав той меч?

Випили одним духом. Вино було поганеньке, з дешевих.

— Цікаво, що пили жителі цього граду? — замріялась руда дівчина. — Вперше згадується Немодлін як село… — і враз урвала.

— …1224 року, а міське право надав йому перед початком 1283 року князь Болько І Опольський, — розв'язно докінчив за неї знову не голений студент.

— Що ще пам'ятає твій енциклопедичний розум?

— Запроваджено кастелянство в другій половині XIII століття. У роках 1313–1460 — столиця Немодлінського князівства. На сьогодні досить? — спитав, розливаючи нову пляшку.

Дальші розмови швидко втратили історичний характер. В усякому разі, Пйотр таки не відривався від сучасності, не зводячи захопленого погляду з Моніки. Вона показувала йому знімки холодних замкових покоїв, але перспектива найближчих днів не видавалася такою зимною.

Пізно ввечері повернувся до готелю. Проводжали його всією компанією. Почував себе чудово, був веселий, помолоділий, — пригадались студентські роки. Моніка попрощалася з ним теплим поглядом.

Адміністратор, подаючи ключа, вручив йому й запечатаного конверта. Здивувався й негайно розірвав.

«Шукав Вас після обіду. Прошу не виїздити з Немодліна. Маю дуже важливі відомості. Поїхав до Ополя поговорити з Болеком Б. Повернуся завтра.

Поручник Пшибила».

На простому світлому столі лежав чорний шмат вищербленого заліза. Чорний меч з тайника у млині. Не забруднений ні землею, ні іржею. Важкий, примітивний, проте форма…

— Моніко, в тебе не знайдеться чистий аркуш?

Меч, покладений на білу площину паперу, виразно показав свої зіпсовані місця й рани. Пйотр, схилившись над ним, акуратно домальовував щербини. Вищерблений» у боях?

В яких умовах пролежав стільки часу? Волога протягом багатьох років в'їдалася в нього. Але ж форма… Просте коротке руків'я. Кілька років тому він багато часу віддав вивченню єдиного на ту пору, знайденого в Польщі, меча римського легіонера.

— Пйотре, він не нагадує тобі часом меча, знайденого кілька років тому?

— Власне над цим я й роздумую. Я займався тією^ знахідкою. І доводив у кількох статтях, що викопаний під Калішем меч римського легіонера зовсім не означає, що до нас доходили воїни з імперії Цезарів. Римська епоха тривала від першого до четвертого століття нашої ери, і з того періоду викопано, як знаєш, чимало римських монет, оздоб та інших предметів італійського походження. Торгівля. За янтар і шкуру купці вимінювали дорогоцінності. Могли й меча привезти. Ну, та тобі добре відомі торговельні справи наших пращурів.