Наталя Тисовська - Укус огняного змія

Навідуйся до мене час від часу, буду вдячна.

Ростислав, який ззаду зазирав мені через плече, довірливо поклав підборіддя мені на тім’я. Отже, фінал. Ніхто вже ніколи не дізнається, що було в Чорній книзі, про котру легенди ходили по Москві, а опинилась вона аж у Прикарпатті. Наріжний камінь, закладений на північному сході, вже не прислужиться Вільним Каменярам в Україні. І то на краще. Хіба в нас свого каміння бракує?

Я пошкребла пальцем браслет. Змія була сонною і вдоволеною, лінивою — от-от випустить власний хвіст, який тримає зубами.

— Скажи мені, — обернулася я до Ростислава, — тільки чесно. Коли ми з тобою познайомилися, ти ненавмисно впав?

Я зазирнула йому в очі. Там плескався щирий подив.

— Звісно, ненавмисно. А що?

— Та нічого… То я так…

З кутка каплички війнуло протягом, і свічки затріпотіли. Мені привиділися чорні очі, які весело зиркнули на мене — й одразу розтанули в мороці.

Косинець — лінійка у формі трикутника.

Світлина — фотографія.

Чоловічки — зіниці.

Пряжити — палити, пекти.

Пекла — наминала.

Двірець — вокзал.

Пляцок — пиріг, корж.

Креденс — шафа для посуду.

Штукар — фокусник.