Олексій Волков - Амністія для Хакера

— Це у разі, якщо він до всього ще й не Штірліц, — зауважив Можейко, — і їх у нього не кілька.

— Будемо сподіватися на це, — у тон йому відповів Кобища. — У нашій картотеці такого почерку немає. Тепер про сьогоднішнє… Звичайно, вбивство Маліцького — найгірше, що могло статися. Більше того, це наша промашка. Якщо ми не візьмемо його найближчим часом, повірте, всім нам тут буде так весело, що ви навіть собі не уявляєте. Сьогодні в обід ми з Андрієм Вікторовичем мали офіційну розмову з генералом Панасюком. Слідство тепер входить у якісно нову фазу, а ми — на посилений варіант несення служби. Тепер не спатимете зовсім. Нам надані особливі повноваження. Від завтра наша слідча група збільшується втричі. Загальне керівництво здійснює генерал Панасюк. Фоторобот нашого друга й фото Косовської сьогодні ввечері покажуть по обласному телебаченню і показуватимуть далі щовечора. Завтра прибуває людина з міністерства для контролю за розслідуванням. Oсь так…

Запала тиша, і стало чути, як хтось підходить до дверей кабінету. Це виявився Приходько. Експерт мав при собі кілька аркушів із нотатками. Він мовчки сів на завбачливо підсунуте йому крісло і розіклав їх перед собою.

— Ну, порадуй… — Кобища з надією подивився на нього.

— Та я б хотів… — наче вибачаючись, почав той. — Отже, так. Я й за Зав’ялова. Ось його висновок, попередній, так би мовити. Смерть громадянина Маліцького Олега Георгійовича настала вчора приблизно о двадцять другій тридцять від вогнепального поранення в шию. Так… Де це він… Поранення кульове, наскрізне, пошкодження загальної сонної артерії… Ну, смерть від гострої крововтрати. Так… На момент смерті був напідпитку, алкоголь у крові одна і п’ять десятих проміле — середній ступінь. Стріляли ззаду навскіс. Відразу переходжу до свого. Куля на місці вбивства відсутня. Очевидно, пройшовши навиліт, вона розбила шибку і з четвертого поверху впала кудись на подвір’я. Самі розумієте… Одним словом, немає кулі. А от гільза є! Вперше! Закотилася під меблеву стінку. Уявляєте? Він їх збирав, навіть під корпусом — і там примудрився, а тут… Промашка. Вона візьми та й заскоч під шафу! Меблева стінка — спробуй розкрути, відсунь… Так що гільза в нас.

— Не тягни! — перебив Кобища. — Зброя?

— Ну звичайно, та сама! — наче зрадів експерт. — «Беретта», тридцять восьмий… Глушник, імовірно. Досі цей виродок застосовував глушник з абразивним вкладнем, який залишає характерні сліди на кулях, хай би як вони деформувалися при влучанні у ціль. Тепер, як відомо, куля відсутня, але сліди цього абразиву виявлено в тканинах загиблого навколо кульового отвору. Щоправда… Складається враження, наче не зовсім той абразивний матеріал. Частинки його, виявлені у тканинах, не зовсім відповідають мікрослідам на кулях, отриманих при попередніх убивствах. Але однозначно глушник тієї ж системи. Він. Ну а більше, як і в Ромазана, жодних слідів. Двері знову відімкнено ключами господаря, замкнуто також. Жодних сторонніх пальчиків… До речі, я і за Павлюка, це його висновки. Він підійде, казав, пізніше. Ось і все практично.

— Не густо… — підбив підсумок майор.

— Чим багаті…

— А у дідовому флігелі так і не знайшли ніяких відбитків?

Павлюк відчинив двері саме у цей момент. Тому погляд майора перейшов одразу на нього. Запитання довелося повторити.

— Жодного, — відповів той, сідаючи. — Все протерто. Вперше. На тих квартирах усе лишалося, а тут охайно постирали. Ростуть у класі, якщо це, звісно, не хазяйка поприбирала. І ще одне мушу сказати. Знаєте, чиї відбитки на комп’ютері в інтернет-кафе, тому, на якому працював Хакер?

— Ну!

— Загиблого Олега Маліцького. Він товк по клавіатурі.

— От б…

— Жодного з відбитків, які були у квартирі Косовської, а також на Богдана Хмельницького, не виявлено. Так що кнопки тиснув Маліцький, а той лише дивився.

Врізнобій висловилися всі — емоційно і не зовсім цензурно.

— Ну що ж, підіб’ємо бабки, — зітхнув Кобища. — Гадаю, Маліцький знав щось таке, важливе, одним словом. А той, кого ми звемо Хакером, очевидно, в цьому ділі ні бельмеса. Нам загиблий нічого не сказав. З якої причини? Можна здогадуватись. Хлопця залякали або, навпаки, заохотили. За Маліцьким потрібно було встановити цілодобове стеження. Наш прокол. Вони зустрілися одразу після роботи, загиблий зробив якусь справу і мав замовкнути назавжди. Далі, як то кажуть, справа техніки. Видершись з клубу, Хакер знав, що не можна залишати такого свідка. Хлопець мертвий, а ми знову біля розбитого корита.