Максим Кідрук - Твердиня

Левко побіг уздовж західного краю горішньої тераси, обминув загорожу з ламами, які мирно пощипували траву, і досягнув південно-західного кута Паїтіті. Відрахував униз три рівні і ретельно продивився всю платформу. В різних місцях камені відступали від муру на різну довжину, та загалом по терасі четвертого рівня можна на інвалідному візку кататися. Було й дещо, що обнадіювало: четвертий рівень всюди, куди не глянь, прямовисно обривався до третього, не існувало жодної ділянки, де можна спуститись, не зламавши собі карк. Придивившись, Левко помітив місце, де схил п’ятого рівня виглядав достатньо пологим: крутизна не набагато більша ніж там, де він і Ґрем зісковзували вночі на шостий рівень. У тому місці можна було б піднятись з четвертого на п’ятий… Хлопець став вивчати терасу п’ятого рівня і миттєво зауважив безмірно вузьку ділянку якраз під тією точкою, де стояв. Наближаючись до південно-західного кута Паїтіті, платформа п’ятого рівня звужувалась до кількох сантиметрів, стіни четвертого і п’ятого рівня практично зливались одна з одною. З іншого боку, на сході, платформа (як і всі, що під нею чи над нею) впиралась у бокову грань великої піраміди. Отже, навіть якби перуанець піднявся на рівень вище, він не зміг би нікуди подітись. То де він зараз ?.. Левко безпорадно закрутив головою, озирнувся, прослідкувавши весь ймовірний шлях вартового і тільки тоді помітив деталь, яка давно мали би впасти в очі. За деревом, що врятувало життя перуанцю під час падіння, спуск до третього рівня також був пологим. Виступ третього рівня був вузький і різко обривався, цебто, той, хто ризикнув би спускатися, міг запросто проскочити його й шугонути в провалля, а проте, якщо охоронцю пощастило зачепитись… Лео пробігся очима по третьому рівню до кута і далі, вздовж південної стіни Твердині; жахнувся. Бульбашки страху вдруге поплили крізь живіт, груди й шию до голови. По-перше, на третьому рівні він вирізнив з десяток придатних для спуску аж до самої землі місць, а по-друге, на третьому рівні закінчувалась піраміда — тераса огинала її основу з півдня. Останнє чомусь розтривожило найбільше.

«Якщо перуанець досі на Паїтіті, то він там, за пірамідою», — підказувала інтуїція. З того боку стіни всіх рівнів (до шостого включно) були більш-менш похилими, а після полудня загусала найщільніша тінь.

Українець поставив АКМ на запобіжник і кинувся до піраміди. Він не став оббігати меншу і з розгону подерся на велику. Захекавшись, видерся на найвищу площадку, обійшов з півдня руїни церемоніальної споруди (після удару блискавки впали кілька колон, обвалились рештки даху, що до цього тримались на чесному слові) і спинився у південно-східному куті. Вид відкривався чудовий. Було зовсім мало місць на колосальній південній стороні Паїтіті, які ховалися від погляду.

Перш ніж шукати сліди перуанця, Левко зиркнув ліворуч і під наполовину затуленою навісом пальмою побачив три силуети. «Янкі приєднався до них», — індиферентно відмітив він. Ґрем, Семен і Сатомі також помітили його і вичікувально дивились на вершину великої піраміди. Хлопець завагався, чи не помахати їм, але прожогом позбувся несвоєчасної думки: в нинішній ситуації подібний жест виглядатиме безглуздо.

Левко перевів погляд на стіну. Від сельви його відділяла добра сотня метрів. Він наче стояв на вершині хмарочоса і попри збуджений стан нервової системи зауважив, що вперше видерся так далеко, аж до храму на найвищій площадці піраміди.

Те, що він помітив наступної миті, примусило хлопця викинути з голови все зайве, рвучко присісти і, виставивши АКМ перед собою, переставити перемикач у положення АВ, автоматичного вогню.

« Я таки помилився щодо інфузорії-туфельки ». — У голові перемішались злорадство, полегшення і страх. Страх від усвідомлення невідворотності того, що йому зараз доведеться зробити.

Молодий перуанець, втиснувшись у впадину між двома мегалітами п’ятого рівня, дерся нагору. Здаля він нагадував чотириногого павука, що суне по стику між гранітними блоками: дві лапи на одному камені, дві лапи на іншому. Поверхня кам’яних брил була гладенькою, але, чіпляючись водночас усіма чотирма кінцівками, йому вдавалось втримуватися на стіні. Автомата Калашникова з охоронцем не було.

Левко простежив напрямок підйому і припустив, що вартовий планував вилізти на терасу відразу за бараками перуанців. Можливо, хотів сховатись у них. Хоча яка різниця?

Опустившись на лікті і випроставши ноги, хлопець ліг на живіт. Чорний камінь пропік холодом. Крихітні гострі уламки вп’ялись у живіт. Порив вітру, який суттєво діймав на такій висоті, сипонув камінцями в щоку.