Максим Кідрук - Твердиня

В одному з рядків, що тяглися над підлогою і які хлопець конвертував найпершими, в першій колонці містився запис з двома плюсами — «8 + 5 + 1». Подумавши, росіянин знайшов пояснення. Остання одиниця вказує на перший з п’яти додаткових днів, що йдуть за останнім місяцем у році. На користь цього свідчила вісімка в третій колонці, котра найбільш імовірно відповідала восьмому місяці в році.

— Отже, день-тиждень-місяць-рік, — прошамотів Семен.

«Так просто? — в мозку заметушились сумніви. — Альо, друже, ти справді віриш, що протягом десяти хвилин спромігся розгадати формат запису дати, яким користувалися ті, хто населяв Паїтіті?»

Перевірити можна в єдиний спосіб — розшифрувати кілька дат і глянути, що з того вийде. Хлопець повернувся до першого записаного фрагменту і перевів усі числа в десяткову систему числення:

Впер погляд у найнижчий рядок: 4—2 — 1—3651. Четвертий день другого тижня першого місяця 3651 року за календарем Паїтіті.

«На рік можна зразу забити», — не знаючи події, від якої починалось літочислення в Паїтіті, буде важко визначити, яким саме був 3651-й у світі, де роки рахують в обидва боки від народження Ісуса Христа. Сьома сумнівався, що це взагалі можливо.

«Гаразд, пограємось хоча б із днем…»

Як встановити, якій даті відповідає цей день в сучасному григоріанському календарі? Четвертий день другого тижня першого місяця… — це значить, що з початку року пройшов один повний восьмиденний тиждень і чотири дні другого тижня, загалом — дванадцять днів.

— 12 січня… — Семен не помічав, що «думає» вголос. — 12 січня 3651-го.

Це вже щось. І в той же час — нічого. З однаковим успіхом це могло бути 13 січня чи 7 лютого, він не має змоги перевірити.

Сьома взявся за другий знизу рядок. 1—3 — 4—3650. Перший день третього тижня четвертого місяця… і потім іще незрозуміле число 228.

— Нормальок, — ручка опинилась поміж зубів, хлопець загугнявив, — з початку року минуло три повні місяці… це 135 днів… два повні тижні… плюс ще 16… і настав перший день третього тижня. В сумі, — він подумки склав 135, 16 і 1, — 152… Перший день третього тижня четвертого місяця за календарем Паїтіті дає 152-й день з початку року.

Росіянин відклав блокнот, схопився за мобілку і розкрив календар. Січень — 31 день, лютий — 28, березень — 31, квітень — 30, травень — 31… Гортаючи місяці, він додавав:

31+28+31+30+31=151

Перші п’ять місяців григоріанського календаря містять 151 день. Отже, 152-й — це 1 червня.

1 червня 3650 року. Хоча рік все одно нічого не значить.

«Ага, — раптом згадав Семен, — і ще 228…»

1 червня казна-якого року… 228…

І тут…

Хлопця пробрало морозом, аж зуби клацнули. Телефон затіпало так, що Сьома мусив сховати його до кишені. Моторошні відчуття посилились, коли він зрозумів, що причина не в астматичній чорноті кімнати. Щось крилося в розшифрованій даті, щось таке, що він… знає.

Пам’ятає?

1 червня… якогось року… сталось щось таке, що… 228…

228…

Ґрем здригнувся, спершу відчувши, а вже потім почувши, що Сатомі сухо покашлює. Розклепив повіки і швидко покліпав, проганяючи сон. Японка піднялась і сіла, спираючись руками на матрац.

— Як ти? — спитав мулат, ніжно гладячи її по спині.

— Добре… — хрипко відповіла дівчина. — Тільки у вусі дзвенить.

— Сьома сказав, що в тебе може бути пошкоджена барабанна перетинка.

— Але я чую добре.

Ґрем стенув плечима.

— Ти пам’ятаєш… — Він не договорив, розуміючи, що не витримає, якщо Сатомі знов почне розпитувати.

— Що? — Круглі очі японки зупинились на обличчі Ґрема.

— Пригадуєш, що було вчора?

— Не розумію.

— Можеш відновити у пам’яті події минулої ночі?

Дівчина вигнула ріжками брови.

— Після дванадцятої ми піднялись на терасу, ви з Лео спустились на рівень нижче, я пішла до пірамід, а потім вдарив грім і я, здається, знепритомніла. Очуняла, коли почався дощ, і… ви знайшли мене. Щось іще?

Американець відчув, як відпускає серце, і на радощах здушив Сатомі в обіймах.

Японка випручалася, простягнула руку вбік і ввімкнула ліхтар. Печера заповнилася жовтим світлом.

— Ти брудний. І я теж. Ми наче дві свині, що вивалялись у калюжі. — Розчепіривши пальчики, вона з відразою роздивлялась одяг. — Ми що, спали, не роздягаючись? — Ґрем промовчав, дівчина звелась на ноги. — Треба переодягтись.