Максим Кідрук - Твердиня

— Швидше, — благально вичавив Левко.

Линва зі штучного волокна не піддавалася.

— Не можу!

На півсекунди — не більше — в очах у Левка померкло. Він відпустив негра, хапнув ротом повітря і став осідати. Тієї ж миті Сьома перетяв мотузку. Зашурхотівши, вона зникла в плетиві ядуче-зелених епіфітів [108] Епіфіти — рослини, що живуть на інших рослинах, але на відміну від паразитів отримують поживні речовини не з рослини, на якій проростають, а з навколишнього середовища. Наприклад: орхідеї, лишайники, усі види папороті, дерево баньян тощо. , а тіло посунуло додолу. Росіянин не встиг навіть зойкнути, тільки відкинув подалі ножа, а через секунду вони втрьох повалились на вимокле смердюче листя: внизу — Левко, над ним — мертвий негр, уткнувшись оголеним горлом хлопцю в потилицю (зі сторони могло здатися, що мертвяк прагне з’їсти голову українця), а нагорі — Семен.

— Встань з мене! От бля! Злізь! — борсався українець, відчуваючи, як мертвий язик заплутується у волоссі.

Сьома хутко сповз із трупа, але не став допомагати товаришу. Сидів, відкинувшись, спирався руками об землю і загальмовано дивився на бездиханне тіло. Ґрем також не рвався допомагати.

— Зніміть його з мене! Стягніть на хер! — кричав Левко. Негр був з біса важким.

Семен так і не торкнувся чорношкірого. Навіть відповз трохи.

Зрештою Левко виборсався з-під тіла. Завмерши навкарачки, переводив подих. І саме в цей момент його вирвало. Власне, хлопець більше кавкав, ніж спорожняв шлунок, позаяк блювати особливо було нічим.

Трохи часу вони посиділи, порозповзавшись у різні кутки табору. Приходили до тями. Зрештою Левко піднявся і потягнув мертвяка геть від табору. Семен мовчки приєднався до нього. Разом вони відволокли негра в ліс, уклали між двома пласкими коренями і закидали листям.

— От і все, — хрипко сказав українець.

— Так. Тепер ходімо по Сатомі, вона не могла далеко забігти.

Хлопці озброїлися мачете і подалися туди, де вчора ввечері востаннє бачили дівчину.

Ґрем простував попереду.

Знайти японку виявилось не так просто, як здавалося. Налякана побаченим, вона бігла напрочуд довго, в шоковому стані ігноруючи пітьму і колючі гілки. Хлопці здогадувались, у якому приблизно напрямку вона подалася. Проблема полягала в тому, що до ранку більшість слідів щезли. Шукаючи обламане гілля і шматки одягу на колючках, Левко, Ґрем і Сьома повільно просувалися на південний захід.

Після двадцяти хвилин пошуків слід остаточно загубився. Сатомі ніде не було. Хлопці порадились і розділилися: вирішили йти паралельними курсами, тримаючись на відстані тридцяти метрів один від одного. Так їм удасться захопити більшу територію.

Ще через якийсь час по черзі почали гукати:

— Сатомі! Сато-о-омі!

Ховатися від невидимого ворога не було сенсу. Зараз головне — знайти дівчину. Крім того, вигуки слугували своєрідним сигналом, що давав знати іншим членам гурту: «зі мною все гаразд, продовжую пошуки».

Крайню ліву позицію займав Левко. Через тридцять метрів від нього простував Сьома. Справа від росіянина вів пошуки Ґрем. У такому порядку вони й гукали.

Левко:

— Сатомі!

Секунд через п’ять Семен:

— Сатомі-і-і!

І через такий самий проміжок озивався Ґрем:

— Satomi!!

Українець настільки звикся з такою послідовністю, що не зразу усвідомив, що під час чергового (мабуть, десятого за рахунком) раунду перегуків Сьома не відповів. І лише зрубавши кілька ліан, Левко спинився. Подумки порахував до п’яти. Потім до десяти. Нічого. З того боку, де рухався росіянин, не долинало ні звуку.

— Сьомо, — неголосно покликав хлопець.

Мовчанка.

— Семене!

Майже відразу у відповідь:

— Ану тихо!

То був голос Сьоми. Явно чимось стурбований.

— Ти щось знайшов?

— Що у вас таке? — насторожений тишею, долучився американець.

— Замовкніть! — наказав росіянин.

Левко не послухався:

— Сьома, все гаразд?

— Ідіть сюди.

Лео став пробиватися праворуч.

У тому місці, де просувався Семен, зарослі були не такими густими. Йому майже не доводилося орудувати мачете. Протиснувшись, Левко застав товариша з опущеним ножем і високо задертою головою.

— Чуєш? — підняв палець росіянин.

— Нє…

Із заростей вибрався Ґрем. Сьома приклав палець до губ, прохаючи хлопців не шуміти.

І врешті-решт вони почули.

— It cannot be [109] Не може бути ( англ. ). . — В очах американця мелькнула недовіра.