Сергій Ухачевський - Чужа гра

— Як з’їздив? — поцікавився Коваль.

— Будапешт — щось надзвичайне. Після нього наше місто скидається на окупаційну зону.

— Наскільки нам відомо, Сліпий, відвідавши Будапешт, у лірику не впав, — зауважив Андрій.

Валентин запалив цигарку і зиркнув на колег. Ті запитально дивилися на нього.

— Мойша почав чистку серед своїх, — розповів. — Полетіло з десяток голів, застрелено начальника кримінальної поліції, він зняв з посад директорів борделів, розігнав людей Сліпого, почав дружити з албанцями та циганами.

— Чого б це? — здивувався Князь.

— Лякає своїх партнерів, — пояснив Андрій.

— Що зі Сліпим? — поцікавився Ангел. — Його не налякав?

— Ізя створив Сліпого, щоб маніпулювати київськими бандюками, — сказав Андрій. — А Шарика — щоб тримати на короткому мотузку Бондаря. Можете уявити, що буде в Києві, коли не стане угруповання Сліпого, — бандити відберуть території Ізі. Вони раді загнати Мойші в спину сокиру.

— Як мені відомо, дві бригади відійшли від Сліпого до Карася, — повідомив Смик. — Сам Карасюк почав дружити з Шариком і перетягує до себе всі дрібні угруповання.

— Цікаво, — посміхнувся Андрій. — Київські там, наче у Верховній Раді: створюють блоки, «Золоту сімку» [4] «Золота сімка» — мафіозна корпорація, створена на сходці 9 червня 1994 р. у Києві лідерами злочинних співтовариств. Рішення її були такі: закріпити за собою завойовані території, створити негласний статут, за яким повинні жити всі кримінальні групи столиці, оформити гарантії особистої безпеки, не допускати до Києва чеченські ОЗУ. Вирішувалось питання про кількість угруповань, що можуть «працювати» в столиці. Як результат — утворився «Клуб семи». «Сімка» почала затяжні переговори з іншими лідерами ОЗУ, яких поставили перед фактом її створення. «Татарина» і «Рибку» їхні умови не влаштовували, оскільки «Сімка» пропонувала відкинути наркобізнес, сутенерство, а також зупинити безпрєдєл щодо підприємців (прим. авт.). .

— Може, й нам приєднатися збоку до якось блоку, — зримував Князь. — Бо ж, практично, працюємо на Ізю. А чим закінчиться вся ця шняга, невідомо.

— На Мелона в Празі тиснуть люди Мойші, а там — наші інтереси, — сказав Смик.

— Валіку, — нагадав Андрій, — скільки у тебе назагал людей?

— З Астаф’євими вісімнадцять чоловік піхоти і двадцять биків, більше утримувати не можу, — насторожився Валентин.

Андрій передихнув, ніби розмірковуючи.

— Двадцятьох передай Івану в Прагу, — вирішив.

— Я цих людей виняньчив, зробив з них бійців! — процідив Кіркуєв крізь зуби.

Андрій відхилився на спинку крісла, невдоволено підняв брову і виніс вердикт:

— Людей тобі дав я, і мені вирішувати, що з ними робити. Зараз вони тут зайві. Нехай хлопці зароблять трохи…

— У нас взагалі скоро залишиться не більше десяти боєздатних людей — усі стали діловими, і ти їх з миром відпускаєш у бізнес!

— Я сам даю їм роботу, — спокійно відказав, — і, до речі, вони справно відстьогують в общак, і тим нас годують.

— Одного дня ці «бізнесмени», коли треба буде вийти на розборку, розбіжаться хто куди! — продовжував пінитися Валентин. — Що буде, коли підніметься Качан; у нього вже бригада з п’ятнадцяти чоловік збиває бабки по області, контролюють у Польщі дороги!

— Овва! — здивувався Ангел. — А воно ж сиділо в такій дупі!

— Не робіть дурниць, — продовжив Валентин, — якщо оголимо тили, нас зжеруть! Качан зібрав бригаду з колишніх зеків та нашого криміналітету. Та й ситуація зі Сліпим…

Андрій запитально подивився на Ангела. Той сказав:

— Уяви, що завтра зберемо двісті чоловік і з кийками поїдемо шукати Качана. Часи дикого рекету і розборок минулися, прийшли часи олігархів та кілєрів. Та й оплачувати їхню роботу дорогувато. За рік набігає сорок тисяч.

— Правда, — погодився Князь, — мені вистачає восьми чоловік, та й з ними морока.

— А в Чехії ми маємо стратегічні інтереси, — підсумував Анджей, — тому, Валіку, без образ.

— Не треба було мене запрошувати і обіцяти золоті гори! — заявив Кіркуєв.

— Ти не задоволений своїми бабками? — здивувався Андрій.

— Невдоволений, що ви недовіряєте моєму професіоналізму!

Андрію це набридло:

— Тут вирішую я. І коли щось кажу — все зважено. Чудово, що ти розповів нам про Качана. Але бронепоїзд, що стоїть на запасній колії, нам не потрібен. У тебе залишаються Астаф’єви, що вартують цілої армії; у тебе є п’ятнадцять чоловік. До речі, Паша Московський пропонував потренувати наших людей на полігонах за системою ДРУ [5] ДРУ — державне розвідувальне управління. , та ще й попрацювати в Москві. Тому бери людей і шуруй туди.