Зигмунт Милошевский - Безцінний

Це звучало логічно.

— Ви маєте перестати думати про Юнака, це вас засліплює. Ви його вирвали з контексту разом із його ренесансною красою, і вважаєте, що він знає відповіді на всі запитання, бо все крутиться навколо нього. Що досить абсурдно. Юнак — це картина, продати яку найскладніше у світі, невідомо, скільки вона коштує, до того ж невідомо навіть, чи це картина Рафаеля, бо вона не підписана і з очевидних причин ніколи не проходила сучасної експертизи.

Борґ підвівся з-за столу й почав збирати тарілки. Ґмітрук швидко встав, щоб допомогти, і Лоренц подумала, що він, певно, багато років був одружений.

— Вашу помилку можна пробачити тільки тому, що мистецтво, як це не парадоксально, є до біса національним, навіть найбільші космополіти дивляться на нього крізь призму нації. Картина «наша», бо художник походить звідси. Або картина «наша», бо тут висіла. Або «наша», бо тепер тут висить, засвідчуючи масштаб і значення якоїсь колекції. Тому «ваш» — це для вас однаковою мірою і Матейко, і Віт Ствош, і Мемлінґ із Гданська. І, звичайно, Рафаель. Національне ототожнення у мистецтві є важливішим, ніж його краса. Але це окрема тема.

Борґ замовк, зневажливо махнув рукою і поправив окуляри, що сповзали з носа.

— У своєму зацикленні на Рафаелі ви поводились як дикуни. Здивування, засліплення й цілковите нерозуміння. Уявіть собі, що літак робить аварійну посадку в пустелі, й щоб урятувати всіх пасажирів, треба замінити, приміром, клапан. Але єдину запаску викрадає місцевий дикун з кілограмом дерева в носі й забирає її в своє поселення, де клапан стає оздобою його скарбів поряд з виделкою й одноразовою прокладкою. Пасажири й екіпаж літака не здаються, намагаються цей клапан викрасти, з розпачу готові вдатися до всіх засобів, включно з крайніми. А дикуни страшенно ображені, бо не розуміють, що клапан — це щось більше, ніж їхній сільський скарб, це частина більшого цілого, яке для інших важить набагато більше. Ви, як ті дикуни, по-сільському обмежені, як це буває у випадку молодих, закомплексованих і непевних у собі народів.

Лоренц хотіла запитати по суті, чи припускає Борґ, що «Портрет Юнака» є елементом більшої мозаїки, натомість у неї зовсім несподівано вирвалося:

— А ваша диво-дівчина? Теж по-сільському обмежена? Їй вистачило кілька місяців ув’язнення, щоб через осмос [67] Осмос — спонтанний перехід, однобічна дифузія через напівпроникну перегородку (мембрану), яка відокремлює розчин від чистого розчинника або розчину меншої концентрації. заразитися польщизною?

Вигляд у Борґа був розгублений. Він повернувся до них спиною, протер дерев’яну стільницю, поправив склянки на сушарці. Трохи подивився на сніг, який шалено вирував за вікном. Нарешті обернувся й стурбовано глянув на Лізу.

Лоренц зрозуміла й істерично засміялася.

— Ну звісно ж, як я могла бути такою дурною! Найвідомішу злодійку світу ловлять не просто на крадіжці чергового Моне, а на безглуздості, бо витягли картину в неї з багажника. Якби я подумала раніше, то, може, знайшла б відповідь на загадку: коли дає себе зловити найспритніша злодійка світу?

Запитання зависло у сповненій напруження тиші, й Лоренц уже збиралася подати голос, коли Кароль відповів:

— Найспритніша злодійка дає себе зловити, коли хоче, щоб її зловили, бо їй це вигідно. Просто. Чи це щось змінює?

Лоренц дивилася на нього зі злістю.

— Що це змінює! Що це змінює, коли нас у Штатах мало не повбивали, а Ліза грає міченими картами?

Кароль знизав плечима.

— Це ж злодійка, чого ти сподівалася? Що буде добра й порядна, як Яніна Охойска [68] Яніна Охойска (нар. 1955) — волонтерка в гарячих точках міжнаціональних конфліктів, авторитет у царині надання гуманітарної допомоги. ?

— Окрім того, у Нью-Рошелл саме вона найбільше ризикувала. І найбільше постраждала, — зауважив Ґмітрук, показуючи прикриту хусткою й пов’язкою Лізину голову.

Зоф’я встала, підійшла до морозильника, розраховуючи на те, що там буде щось краще, ніж морожені фрикадельки, й дістала пляшку горілки. Вона лежала між фрикадельками та шматочками лосося.

— Я, мабуть, сплю, — сказала, наливаючи собі горілки у звичайний керамічний кухлик з ручкою у формі голови лося і випиваючи одним ковтком. — Тепер на додачу виявляється, що тут є два табори. Табір докторки Лоренц, першої, наївної, єдиної, яка вірила, що працюємо разом. І другий табір, решти світу, який вважає, що брехня і шахрайство — це щось найзвичайнісіньке у цьому світі.