В нас умови дуже гарні,
Тут і Штірліц, і Дюма,
Шрек живе у психлікарні,
Та Мазепи в нас нема.
Мозок наш співає репа,
Контактуєм з НЛО,
Та сказати: «Я — Мазепа»
Нам, пробачте, западло.
Лікар каже: «Ідіоти!
Зрада — міф, Москви обман,
І якщо ми патріоти,
Нам потрібен свій гетьман».
Міфи то є наша справа,
Глюки, інша вся фігня.
Взагалі у нас держава
Наче міф і маячня.
Чули ми, брехать не будем,
СБУ шука між дат
День народження Іуди
Для нових народних свят.
От гульнем! Країна — дибом!
Весь бюджет змарнуєм враз.
Гей, керманичі, спасибі!
Ви піклуєтесь про нас.
Ми вважали, що ми хворі,
Та послухавши промов,
Зрозуміли: хворих — море,
І життя світліше знов!
Президенти та гетьмани,
Завітайте у наш дім!
Душ, укольчик, тепла ванна —
Зникне манія мов дим.
І кінець ваш буде хеппі,
Тут позбавитесь біди,
І залежність від Мазепи
Вас покине назавжди.
Не страшний буде імпічмент,
Ні сума і ні тюрма.
Всім здоров’я щиро зичим,
Штірліц, Шрек і син Дюма.
Президент Ющенко пропонує 29 січня оголосити Днем захисника Вітчизни, хоча ця дата нагадує про трагічні події громадянської війни, що розділила українців на ворогуючі табори. Президент визнає 23 лютого днем святковим, але тільки як день свого народження.
У помаранчевих палатах
Партнери «бушів» та «обам»
Нам призначають день для свята
І, мов з небес, дарують нам.
Вони указують дорогу,
Вони верзуть про «світлу путь»,
Вони свого дають нам бога
І в душу лізуть і плюють.
І знову розбрат! Підла зброя
Співців «бандерівських когорт»!
Одні вкраїнці в них герої,
А інші — так, не перший сорт.
Знов на кістках братів побитих
В безумствах вуличних боїв
Вони латають мертвий імідж,
Смердючі рейтинги свої!
Та їм, продажним і зухвалим,
Листи солдатські не спалить,
І салом їх «універсалів»
Народну пам’ять не залить!
А в їх вождя (ну це ж так треба)
У День той — бал, кружляння пар,
І мабуть, хоче він під себе
Змінити рідний календар.
Ох, ви, паночки, сери, фрау,
Люд помаранчевий, дивись,
Не оголошувать би траур
У день, як вождь той народивсь!
Скажу вам, браття, без обману:
Для свят годиться день такий,
Коли ми «фюрерів майдану»
Забудем наче сон важкий.
Забудем гріх, що стався з нами,
І разом пригадаєм знов,
Що замість бога в них — ненависть,
А в нас є Бог, і Він — Любов.
Степан Галь — поэт, которого все ждали
Понимаю: то, что напишу, вызовет недоверие. У кого-то — раздражение. Кто-то криво ухмыльнётся. И всё же я это произнесу. В литературе Украины появился новый самобытный талант.
Для начала прошу запомнить имя — Степан Галь. Хотя, возможно, это псевдоним. Лично мы пока не знакомы.
Обстоятельства, при которых в мои руки попала тяжёлая папка с рукописями неизвестного, но (снова подчеркну) одарённого автора, напоминают детективный сериал. Поздно вечером в дверь моей квартиры позвонили. Когда я вышел на площадку, там никого не было. Но как-то неуловимо ощущалось присутствие только что убежавшего человека. Мой сосед, который возвращался домой, заметил: «Что это у вас так львовским пивом пахнет?».
И тут я увидел ту самую пухлую, старую папку. Она лежала у меня под ногами. Когда я занёс её в дом, то обнаружил при ней записку. Некто писал по-украински. Он сообщал, что передаёт в мои руки «твори не графомана, не кон’юктурника, не політичної повії, а дійсно видатного поета сучасності». Писавший требовал, чтобы я немедленно подготовил «твори» к публикации. С какой-то детской грубостью он предупреждал, чтобы я ничего себе не присвоил из написанного. В противном случае соратники и почитатели поэта подвергнут меня «покаранню»
Не под влиянием угроз, но после внимательного прочтения большей части рукописей утверждаю: тот, кто подписывается «Степан Галь» — интересное и весьма значительное художественное явление. В известном смысле он, действительно, поэт, ответивший на ожидания.
Его яркие, хоть и не всегда совершенные, тексты отразили душевное состояние (тревоги, страхи, мечты) довольно заметной части населения Украины. До сих пор эта часть населения, выражая свои чувства и настроения, лишь бессильно скрипела зубами, вопила и плевалась. А вершиной её умственного развития была фраза «Україна для українців». Теперь подобное мироощущение обрело своеобразную эстетическую форму.
Читать дальше