Ян Таксюр - Гумор та сатира. Збірка

Привіт тобі, найраща з націй,
Не ухиляйся від обійм!
Спинись на мить у творчій праці,
Почуй скорботний голос мій.
Ти в мене мила, симпатична,
І я не гірший із людей.
Чому ж, чому ж так специфічно
Плюєш в лице моїх ідей?
Чи я приніс у дім твій горе?
Чи катував тебе? Хіба?
Ну, поморив голодомором,
Ну, пхав у ніс тобі УПА.
Я думав, ти «в’їжджаєш чьотко»
У видатні мої діла.
А ти мені — аж три відсотка,
Ти де той рейтинг узяла?
Сигнал я маю з того світу,
Шанують там мої дива.
І ти повинна теж гордитись
Тут на землі, поки жива.
Я покохав тебе forever!
Я вів тебе у світлу путь…
Минають дні. Садок вишневий,
І бджоли хмарами гудуть.
Ми ситі, вільні, не холопи,
Всі — на колінах, в серці — мир,
Благаєм щастя для Європи
В святої діви Брітні Спірс…
Не хочеш, нація пригожа?
Боїшся вмерти від нудьги?
Так знай: прийдуть рятуй нас, Боже,
На моє місце вороги.
І буде ворог тебе мучить,
Знов «Чуден Днепр…», «Я к вам пишу…»,
І катастрофа неминуча,
Як свій палац я залишу.
Наллють горілку замість «коли»,
Кобзон очолить хіт-парад,
А твори Гоголя Миколи
Переведуть, кати, назад.
Якщо слова мої не лізуть,
Лишайся, націє, сама.
Май дарлінг, Кет, пакуй валізи!
Май чілдрен, де наша сума?
Піду по світу у негоду,
А ти останній лист читай.
Прощай, невдячний мій народе,
Гуд бай, май лав! Май лав, гуд бай!

P.S. Якщо в сумі зберуться гроші,
А Юля вам не дасть зарплат,
Я знов покличу мій хороший,
Терплячий мій електорат.

В часи прадавні СРСРу
(О, юних літ солодка мить!)
Мене, малого піонера,
Навчили Африку любить.
А нині сльози ледве стримав,
Бо жаль чорненьких тих людей.
Ну, де узяти стільки гривень,
Якщо бушмен ти чи пігмей?
І ще думки, мов чорні хмари,
І серцю боляче згадать:
Дружок армійський Йон Морару
У Київ мріяв завітать.
Тепер пишу я молдовану:
«Не поспішай, мій бідний Йон,
Бо в нас одні цікаві пани
Цікавий вшкварили закон».
Ну, звісно, тим воно не горе,
У кого друг — чи «сер», чи «дон».
Якийсь там небудь Сорос-Шморос
Проскочить будь-який кордон.
Ще й поцілують дяді руку,
Почесна варта аж завмре!
Та що йому ті дві-три «штуки»,
У нас він стільки набере!
Та й нашу рідную еліту
Не колихне отой «сир-бор»,
Якщо вона чи її діти
Зберуться їхать за бугор.
Наприклад, їдуть властні куми,
І раптом Польща каже: «Стоп!»
Платити буде їм не сумно,
Бо скажуть: «Крали й більші суми,
І зараз, як усі розумні,
Ховати їдем до «європ»…