Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Тому, синку, що від рибалчиного м’яса порядні ведмеді алкоголіками стають.

Микита розповідає кумі про своє життя:

– Минулого року я підсік на вудочку величезну щуку! Сам її витягнути не міг. Смикнула вона дужче і… потягнула мене у крижану воду! На глибину! Я кричати – але хто почує!…

– Куме, як же ви вибралися?!

– Як, як… Потонув я!

Дружина:

– Ти все брешеш! Сказав, що йдеш слухати щебетання солов’я, а сам у ресторан забрався!

Чоловік:

– Де ж тут брехня? Адже в ресторані в клітці і співає соловейко.

Працювали ще за Радянського Союзу радянські офіцери міжнародними військовими спостерігачами в Анголі. Зачасти нудьгували. Одного разу додумалися сходити на риболовлю. Взяли гранати і подалися глушити рибу. Ідуть до річки, а негри їх жестами запитують: «Що хочете робити?» Наші хлопці гранати показують, пояснюють: «Риби наглушимо, юшки наваримо, вас запросимо». Негри зрозуміли, очі вирячили, просять-молять, щоб наші того не робили – небезпечно. «Рибалки» послали їх подалі і пішли робити свою справу. Негри тим часом повтікали геть. Хлопці сміючись гахнули гранати в річку. А за хвилину зрозуміли, чому негри так їх умовляли. Вода мало не закипіла, коли з неї поперли контужені бегемоти і крокодили. За кілька секунд офіцери опинилися мало не за кілометр від того місця. Хвилин двадцять по тому «рибалки» закурити не могли – руки трусилися…

– Ну от, ти знову з порожніми руками йдеш, а ще дав слово, що без зайця не повернешся…

– І не повернувся б, якби не такий безглуздий випадок.

– Який?

– Гаманця забув дома!

Пливуть дві акули вздовж берега і раптом бачать віндсерфінгіста.

Одна одній захоплено:

– Оце так сервіс – на таці, та ще й з серветкою.

Зустрічаються якось надвечір удав і кролик. Кролик весело:

– Ти чув про новий закон – після шостої не їсти!

Удав ліниво:

– Чув, ти шостий.

Іде Опанас на рибалку. Доганяє молодицю з дитям на руках. Після того вже молодиця від нього не відстає, йде поруч. Підходять до лісу.

– Ой, не піду я з вами через ліс! – раптом озивається жінка.

– Чому? – вирвалося в Опанаса.

– Та ви ж мене згвалтуєте!

– Оце тобі! У вас же дитина на руках!

– А як я дитину покладу…

Лев зібрав усіх звірів і каже:

– Сьогодні будемо їсти самого боягузливого.

Заїць вибігає й кричить:

– Кабана ображати не дам!

Два рибалки, що сиділи біля ставка, заставилися на 50 гривень, хто з них довше просидить під водою.

Пірнули…

Досі ніхто не виринув.

На виставці підходить один художник до іншого:

– Яка дивна у вас картина, Петре Івановичу. Називається – «Кіт у чоботях». Чоботи бачу, але де ж кіт?

– Так він у чоботах!

Один рибалка ділиться з іншим досвідом, який він запозичив у габровців:

– Вони так солять воблу, що з одною рибинкою з’їдають по три хлібини і вистачає їм цієї їжі на цілий тиждень.

І дикого кабана пускають до столу, але… у вигляді шинки.

На палубі океанського теплохода пасажир знемагає від морської хвороби. До нього підходить офіціантка.

– Вам подати сніданок сюди чи ви прийдете в ресторан?

– Можете його викинути одразу рибам, – відповідає пасажир, ковтаючи слину.

У бджоли спина смугаста, але тигром її не назвеш.

– Любий, ти купив мені на 8 березня подарунок?

– Звичайно, дорога.

– А він мені сподобається?

– Якщо не сподобається, віддаси мені, я про такий спінінг давно мріяв.

Прицілився мисливець в якусь дивну пташку (от, думає, буде дивовижне чучело!). А пташка і заклекотіла:

– Не стріляй в мене, чоловіче, я – орел!

– А чого ж ти такий маленький? – опустив рушницю мисливець.

– А я в дитинстві хворів…

– Крапка, куме. Хоч і гарна казка, але не про мисливців…

– А що, той чоловік, що телятко закладав, хіба не схожий на мисливця?… А випити, куме?

– Годі, годі.

– Так і знав!… Знайшов чоловік на дорозі гроші, порахував – не вистачає! Так і з чужою горілкою… Правду кажуть: спочатку пий те, що хочеш, потім пий те, що можеш, а насамкінець пий те, що залишилось…

– Завтра приходь, Григорію, доп’ємо…

У надвечір 'я я копав черв'яки і мугикав собі під носа ще дідову пісеньку-примовку: