Олег Черногуз - Веселий ярмарок

— Мені все торочать: збільшуй змінність обладнання. Пробі! Як, питається, я її збільшу, коли у мене й у першу зміну верстати замерзають — нема кого ставити. Хоч гвалт кричи!

З селектора виривається схвильований голос:

— Леоніде Матвійовичу? Михайлик з фрезерування. Тут прийшли фарбувати мою дільницю. Хороше, звичайно, діло, але що, іншого часу не знайшлося? Через яки-хось двох малярів повинні простоювати тридцять чоловік!

— А тобі, Михайлику, за комір тече? Нічого не вдієш — плановий ремонт інтер'єру. Вимикай верстати, людей відпусти, чого їм по цеху никати.

Селектор вибатьковується і сердито клацає.

— Ну як, второпали обстановку?— завершує розмову з гостем Кавецький.— Він випростовується, осмикує штани з пухирями на колінах.— Отак дирекції і передайте — у мене дефіцит кадрів. Поки повністю не докомплектують, то й буде стільки плану, скільки зубів у різця!

Економіст зводиться теж.

— Так, картина мені ясна — ваш цех й справді недокомплектований. Лише однією людиною...

Сьогодні наша улюблена, знаменита і популярна команда «Вал» приймає на своєму полі футболістів «Ниви».

Трибуни переповнені. Болільники завмерли, чекають своїх улюбленців. Усі наперед певні: наші бойові хлопці згодні тільки на перемогу, а тому покажуть гру найвищого класу.

Футболісти «Ниви» вже вишикувалися на полі. Але увесь стадіон нетерпляче чекає фаворитів.

І ось... Вони! Ідуть!

Спішити їм нікуди, перемога буде за ними, тож наші неперевершені майстри шкіряного м'яча перевальцем виходять на поле. Гордо простують, як молоді витязі! У повітрі вже пахне голом. І правильно пахне! За кілька хвилин до початку матчу «Вал» узяв підвищені зобов'язання: вже у першому таймі забити у ворота «Ниви» два м'ячі.

Але цього разу реалізувати свої високі зобов'язання зірки нашого обласного футболу не змогли. їхні суперники теж дали слово: у першому таймі двічі взяти наші ворота загальним приступом. Як не дивно, вони це зробили.

Але випадково пропущені м'ячі запалили наших мастистих майстрів, і вони до кінця першого тайму мали безперечну перевагу над своїми неіменитими гостями.

Які стрімкі атаки демонстрували господарі!

Які удари по воротах!

Коли б м'яч не потрапляв у штангу чи у воротаря, то наші орли неодмінно б забили щонайменше три м'ячі.

А пенальті — то був четвертий, вірний гол, так званий вірняк, але наш центрфорвард, знаменитий бомбардир Пашко, випадково спіткнувся.

Перший тайм закінчився з рахунком два-нуль на користь «Ниви», котра, на жаль, так і не змогла порадувати нас високою майстерністю, талановитою грою.

Наші незрівнянні хлопці вирішили у другому таймі сквитати рахунок і вийти уперед. Отож, у перерві вони ухвалили відповідне рішення. А слова наших зірок як відомо, з ділом не розходяться.

І ось почався другий тайм. Господарі поля відразу пішли в атаку всією командою. Трибуни завмерли. У повітрі запахло голом. Іне одним.

Але все зіпсував туман.

Восени, та ще увечері, тумани, як відомо, часто бувають у нашому місті. Ось і цього разу... Ледве наші соколи зібралися забити гол, як на поле опустився такий туманище, що потужні юпітери не змогли його розсіяти. Ми гостро атакували, били по воротах, лупили надійно, але... м'яч летів повз ворота. Бо — туман. Стихія...

Навіть вигуки болільників: «Геть з поля туман!..» — не зарадили. Не допомогло й пенальті. Наш знаменитий бомбардир Пашко, дезорганізований туманом, ударив не туди, де були ворота суперників...

Туманом скористалися гості і забили ще два бездарні м'ячі.

Звичайно, коли б не туман, то наші славні хлопці, наші неперевершені майстри шкіряного м'яча неодмінно б виграли. Незважаючи на окремі пропущені м'ячі, наші орли показали вищий клас. «Нива»— клуб посередній, і йому корисно було повчитися у місцевих гравців, асів великого футболу.