Наталя Тисовська - Міфи Давньої Греції

КАССАНДРА — легендарна троянська царівна — віщунка, яка передбачила падіння Трої. Даром віщування її нагородив бог Аполлон, але за те, що Кассандра не відповіла на його кохання, зробив так, що люди не вірили її пророцтвам. Тепер так називають людей, які можуть передбачити біду, але не вміють переконати інших вжити заходів для її відвернення.

КЕНТАВРИ (ЦЕНТАВРИ) — напівлюди — напівконі. Кентаври, так само як сатири, були супутниками бога Діоніса. Найвідомішими кентаврами були Хірон (учитель багатьох грецьких героїв), Евритіон (який спричинився до битви лапітів із кентаврами), Фол (якого після смерті боги перетворили на сузір’я Стрільця) і Несе (якого убив Геракл і через якого сам Геракл загинув у страшних муках).

КРОНОС — наймолодший із титанів, син Урана — Неба та Ґеї — Землі, який повстав проти свого батька і покалічив його. Кронос був батьком Деметри, Гери, Аїда, Посейдона, Зевса й кентавра Хірона. Кронос ототожнювався з Хроносом — уособленням часу.

ЛЕТА — ріка забуття, яка протікала в підземному царстві мертвих. Ковток води з Лети змушував душі померлих забути землю та своє попереднє життя.

МІНОТАВР — критське чудовисько, яке мешкало в лабіринті й щороку отримувало в жертву від міста Атени сімох дівчат і сімох юнаків, допоки його не вбив герой Тезей.

МОЙРИ — богині людської долі. Клото пряла нитку людського життя, Лахесис проводила її через мінливості долі, а Атропа, перетинаючи нитку, вкорочувала людині віку.

НІМФИ — уособлення сил природи. Розрізняли німф морських (океаніди та нереїди), річкових і джерельних (наяди), гірських (ореади), німф долин (напеї), луків (лимоніади), дерев (дріяди); були також німфи окремих місцевостей та островів. Німфи жили дуже довго, але не вічно, вони смертні. Якщо зрубати дерево, в якому мешкає дріяда, то загине й ця німфа.

ОДИССЄЙ — цар острова Ітака, учасник Троянської війни, відзначався своєю хитрістю та спритністю. Після перемоги греків у Троянській війні Одиссей ще довго блукав по світу, пережив багато пригод і повернувся додому після двадцятирічної відсутності.

ОРАКУЛ — засіб спілкування людини з богами. Оракулом називалося і священне місце, де люди могли спілкуватися з богами, і ті пророцтва, які тут віщувалися. У Дельфійському оракулі волю богів вирікала віщунка — пітія, на острові Делос жерці витлумачували шелест листя священного лавра тощо.

ПАН — бог лісів, син Гермеса. Народився волохатим, з козлячими ратицями й рогами, з бородою та хвостом. Пан — веселий бог, який блукає лісами й горами, влаштовує танці з німфами, грає на винайденій ним самим сопілці.

ПАНДОРА — жінка, яку з землі зліпив Гефест у покару людям. Зевс вдихнув у неї життя і зробив їй шлюбний подарунок — посудину, яку ні в якому разі не можна було відкорковувати, проте одного разу Пандора не втерпіла — й із посудини вилетіли людські вади, біди та хвороби, всередині залишилася тільки надія. Переносно «скринька Пандори» — джерело біди й лиха.

ПЕГАС — чарівний крилатий кінь, який народився з крові убитої Персеєм горгони Медузи. Є символом поезії та конем поетів; «осідлати Пегаса» — стати поетом.

ПЕРСЕЙ — син Зевса й аргоської царівни Данаї, який подолав горгону Медузу, відрубавши їй голову, а також урятував від морського чудовиська етіопську царівну Андромеду. Персей і Андромеда мали шістьох синів, найстарший із яких, Перс, вважався родоначальником перського народу.

ПЕРСЕФОНА — богиня земної родючості, дружина Аїда. Вважалося, що коли Персефона спускається під землю до свого чоловіка, природа засинає і приходить зима, коли ж повертається, настає весна, природа оживає і розквітає. Зображувалася зі смолоскипом в одній руці та плодом граната (символом нерозривності шлюбу) в іншій.

ПОСЄЙДОН — володар морів, син Кроноса та Реї. Батько Тритона, циклопа Поліфема та інших. За дружину Посейдон мав Амфітриту, з якою мешкав у палаці на дні моря, в оточенні почту з нереїд і тритонів. Ударом свого тризуба Посейдон міг розколювати скелі та здіймати бурі на морі.

ПРОКРУСТ — легендарний розбійник, який вкладав своїх гостей спати на особливому ліжку. Якщо людина виявлялася замалою для ліжка, Прокруст її витягував, якщо ж задовгою, Прокруст обрубував їй ноги. Розбійника подолав герой Тезей. Тепер вираз «прокрустове ложе» вживається для позначення штучної мірки, під яку намагаються підігнати факти.

ПРОМЕТЕЙ — титан, син Феміди, богоборець і захисник людей. Прометей украв з Олімпу вогонь і приніс його людям у тростині та навчив людей ним користуватися, за що Зевс прикував його ланцюгами в горах Кавказу, пробив йому груди списом, і щоранку великий орел прилітав та клював печінку титана, допоки герой Геракл не вбив орла та не визволив Прометея.