Марко Кропивницький - Глитай, або ж Павук

Бичок.Дулі тиче? Так то воно збоку здається! А мало моїх грошей пропада на людях; мало я їх роздав на вічне оддання?.. Правда, що у мене таке вже чудне серце, що як тілько уздрю убогого, то навіть готов і сорочку з себе здійняти та йому віддати… Оця ж то позика на вічне оддання і є той падіж та неврожай!

Мартин.Та й я ж кажу, що воно трохи ніби й на правду скидається, але ж…

Бичок.Ну, ти вже почав щось таке плескати, що й купи не держиться!..

Мартин.А які-бо ви палкі, вже й розгнівались?.. Гей, кумцю, кумцю!..

Бичок.Ну, лічи вже, лічи швидше, скілько ти мені винен, бо мені ніколи!

Мартин.Не пеклуйтеся, ця вже турбація не вашої парахвії, от що! Ви собі думаєте: "Кум мій тепер п'яний, а до того ще й дурний, аж крутиться, то й не потрапе тепер полічити?" Овва! (Цмокає губами) . Невелика сума, лічили ми і не такі копитали! (Бормоче) . Сорок та ще сорок!.. (Б'є себе по лобові) . Ось тут у мене ціла книга! А ще й до того, дякуючи вам, трохи й грамотний, хоч мало дрюкований!.. Е, куме, не знаєте ви цієї голови, вона у мене над усі книжки у світі!.. (Знов бормоче) . Сорок, та ще сорок, та ще й тринадцять? (Дивиться угору і довго шепотить губами) . Так, до копійки, до денежки так!.. (Помовчав) . А скільки ж так?

Бичок.Півтораста без двох!

Мартин.Так, і в мене якраз так виходить: півтораста без двох! Заплатимо! Ого-го, Мартина ще й у три тисячі не вбереш!.. Слава господеві, є волики, є й коров'ята, й овечата, і хліба мало не повен тік!.. О, та й допечу я бісовому Юдкові! Вже не дає набір, ач! Не даєш, матері твоїй з хвостом? Осьдечки гроші, питиму на готові! А скажіть, кумцю любезний, чи то вже ваші штуки?..

Бичок.Які ще там штуки?

Мартин.Що Юдко не давав мені набір?

Бичок (ховаючи очі) . Бозна-що ви вигадуєте... Слухай, куме, як пак там по батюшці тебе величати, все забуваю!

Мартин (зітхнув) . Забуваєте?.. Гм… дивно! Не величайте мене ніяк, то краще буде! Ой, бачу я, що вже вам Мартин обрид та остогид! Плювать мені за це на вас, — ось що! Проп'ю оці гроші, і шабаш! Амінь!.. Бігатимете знов за Мартином, як чорт за грішною душею!

Бичок (ласкаво) . Що це на вас, куме, сьогодні напало?

Мартин (обертається) . Не говоріть до мене ані же, ані слова!..

Бичок.Слухайте, куме Радивоновичу, государю мій…

Мартин.Ну?

Бичок.Візьміть, будь ласка, ще два карбованцю, та й нехай вже полові воли будуть моїми. Беріть, добру ціну даю.

Мартин.Вас ще ніхто сьогодні не лаяв у вічі, ніхто? Отже, як не побоюсь бога, хоч ви мені й кум, то вилаю! Щоб я полових продав за півтораста? Та ви знаєте, які то воли: зо дна моря винесуть, хоч на яку хоч гору вибичують!.. (Іде до шинку) . Гей, збирайсь, голота, Мартин гуляє!.. (Співа) .

Дай горілки мені, Юдко, Ти, музико, заграй хутко, Я ж музиці поклонюся, Бо вже далі не попхнуся!..

Гей, Юдко, станови відро горілки, станови два заразом, матері твоїй з хвостом!.. Ого-го, у Мартина ще буде на що пити, ще буде та й буде!.. (Пішов у шинок) .

Бичок (гука) . Гей, хлопче, Кіндрате, чи ти на подвір'ї?

Кіндрат і Бичок.

Бичок.Чого ти так лізеш, неначе три дні не їв?.. Піди зараз на село та й клич мерщій до шинку Панаса Горбатого та Свирида Куцого: скажи їм, що Мартин Гуля і їх запрошує, чуєш? А я дам тобі за це бублика.

Кіндрат.Еге, і учора казали "дам бублика!", і позавчора.

Бичок (один) . Та й не дав? От горенько, забув!.. Ну, вже сьогодні дам аж два! Одначе Мартин почина ніби до розуму доходити, хтось-то вже його навча проти мене!.. Треба буде щось інше удіяти, щоб часом він не випорснув з моїх рук. А полові воли добрі, заплющивши очі, двісті дадуть… Хіба накинути ще з п'ять рублів? Мабуть, прийдеться-таки накинути, щоб інший хтось не покористувався…

Стеха і Бичок.

Стеха (ідучи вулицею, голосить) . Ох, матінко, цінують, цінують! Одна одним корівка зостанеться!.. Чим же я содержуватиму дітвору дрібненьку?

Бичок.Государине моя, чого це ти так голосиш? Що там за притичина трапилася?

Стеха.Ох, горенько ж та лишко тяжкеє! Теличку, та ще й первісточку, цінують!.. На весну сподівалася діждатись з неї корівки… За наділ цінують… А з яких достатків я платитиму? Адже ж і ви знаєте, що в мене ані стеблини не вродило! Посипалося лишко на мене, бідну удову, як на ту чаєчку, що вивела діток на роздоріжжі!..