Конфуцій - Вислови

Учитель казав:

– Які можуть бути труднощі, коли здатні правити державою відповідно до ритуальних правил поступливості? Нащо потрібен ритуал, коли не здатні правити державою відповідно до ритуальних правил поступливості?

Учитель сказав:

– Не журися, що тобі нема місця,

А журися через свою недосконалість;

Не журися, що тебе ніхто не знає,

Та прагни того, щоб зажити слави.

Учитель сказав:

– Шень! Крізь мою путь іде одне.

Учитель Цзен із ним погодився.

Коли він вийшов, учні спитали:

– Що це значить?

Учитель Цзен відповів:

– У путі Вчителя саме лише глибоке співчуття.

Учитель сказав:

– Чеснотливий муж осягає справедливість.

Мала людина осягає вигоду.

Учитель сказав:

– Зустрівши гідну людину, намагайтеся зрівнятися з нею; зустрівши негідну, заглиблюйтесь у себе.

Учитель сказав:

– Служачи батькові й матері,

Їх направляй якнайм’якше;

А бачиш, що не слухають,

Їх шануй, їм не супереч;

А турбуватимуть, ти не ремствуй.

Учитель казав:

– За життя батька та матері

Далеко від них не виїжджай,

А поїдеш, будь на одному місці.

Учитель сказав:

– Хто не міняє ба5тьків шлях три роки після його смерті, можна сказати, що шанує той батькíв.

Учитель сказав:

– Не можна не пам’ятати про вік батька та матері; для сина в цьому одразу і радість, і тривога.

Учитель сказав:

– Предки воліли промовчати, Соромлячись, що можуть не вчинити за словом.

Учитель сказав:

– У стриманої людини менше промахів.

Учитель сказав:

– Чеснотливий муж намагається говорити невигадливо, але діяти вправно.

Учитель сказав:

– Доброчесність не буває сама, у неї неодмінно є сусіди.

Цзию сказав:

– Наполегливий ти з правителем —

І ось уже тебе зганьбили;

Наполегливий ти з друзями —

І дружби тієї уже нема.

Учитель сказав про Гуньє Чана:

– Оце хороший наречений. Він, щоправда, був у в’язниці, але це не його вина.

І віддав йому за дружину свою дочку.

Учитель озвався про Нань Жуня:

– Їм не нехтують, коли у країни є путь; він уникає покарання, коли у неї немає путі.

І віддав йому за дружину дочку свого старшого брата.

Учитель озвався про Цзицзяна:

– О, це чеснотливий муж! Та як би він зумів ним стати без благородних мужів із уділу Лу?

Цзигун спитав:

– Яка я людина?

Учитель відповів:

– Ти мов посудина.

– Яка посудина?

– Коштовна жертовна посудина.

Хтось сказав:

– Юн справжня людина, але не позбавлений красномовності.

Учитель відповів:

– Навіщо йому красномовність? Хто шукає в прудкому язиці свій захист, того часто ненавидітимуть. Не знаю, чи має він людяність, але навіщо йому красномовність?

Коли Учитель узявся схиляти Цидяо Кая піти на службу, той відповів:

– Я в цьому не можу ще довіритися собі. Учитель був задоволений.

Учитель сказав:

– Путь не в ходінні… Зійду на пліт і попливу у моря.

Чи не Ю буде тим, хто попливе зі мною?

Цзилу, почувши це, зрадів.

А вчитель вів далі:

– От Ю… Він перевершує в хоробрості мене, але деревину для плоту ніде не знайде.

Войовничий із Старших спитав про те, чи людяний Цзилу.

Учитель відповів:

– Не знаю.

Але той став знову питати.

Учитель пояснив:

– Ю можна було б послати до країни, що виставляє тисячу бойових повозок, керувати набором війська. А чи має він людяність, я не знаю.

– А Цю має людяність?

– Цю можна було б призначити управителем селища з тисячею родин чи землі, що виставляє сотню бойових повозок. А чи має він людяність, я не знаю, – відповів Учитель.

– А Чі має людяність?

– Чі можна було б послати приймати гостей, щоб він, підперезавшись, став біля престолу. А чи має він людяність, я не знаю.

Учитель спитав Цзигуна:

– Хто з вас кращий, ти чи Хуей?

Цзигун відповів:

– Як смію я порівнювати себе з Хуеєм? Хуей, почавши що-небудь одне, вже знає решту десять; а я, почавши що-небудь одне, знаю ще лише про друге.