Конфуцій - Вислови

Князь Твердий спитав про те, як державець керує підданцями, а підданці служать державцеві. Конфуцій відповів:

– Державець керує підданцями, додержуючись ритуалу; підданці чесно служать йому.

Учитель сказав:

– «Крики чайок» у міру веселять і засмучують, не вражаючи душу.

Князь Скорботної Пам’яті спитав Цзай Во про Вівтар Землі. Цзай Во відповів:

– Володар Ся використовував сосну, в іньца уживали кипарис, а чжоусець вибрав каштан, щоб народ дрижав від остраху.

Учитель, почувши це, сказав:

– Здійсненого не пояснюють,

За те, що зроблено, не докоряють

І в тому, що було, не винуватять.

Учитель сказав:

– Гуань Чжун був не дуже й здібний.

Хтось запитав:

– А чи не був він ощадливий?

Учитель заперечив:

– Як міг він бути ощадливим, маючи вежу «Три повернення» й не дозволяючи суміщати посади?

– Та чи не був тоді він знавцем ритуалу?

– У володаря перед входом були встановлені щити, Гуань поставив у себе такі самі; у володаря до зустрічей із іншими державцями був постамент для перекинутих чаш для вина, Гуань мав такий самий постамент. Якщо Гуань знає ритуали, то хто тоді їх не знає? – була відповідь.

Бесідуючи про музику зі старшим музикою з уділа Лу, Учитель сказав:

– А музику, її знати можна! Спершу виконують – нібито злита, грають далі, ніби без домішок, нібито світла і нібито не переривається наприкінці.

Хранитель рубежів із І, прохаючи про зустріч, казав:

– Мені вдавалось досі зустрічатися з кожним чеснотливим мужем, який приходив сюди.

Учні його представили.

А вийшовши, він сказав:

– Навіщо вам турбуватися про те, що все втрачено? Уже давно Путі нема в Піднебесній, і Небо скоро зробить Учителя дзвоном.

Учитель казав про музику «Весняну»: в ній усе прекрасно і все гарне; і казав про музику «Войовничу»: в ній усе прекрасно, але гарне не все.

Учитель запитав:

– Як мені дивитись на того, хто проявляє нетерплячість, будучи правителем, не почуває захвату, виконуючи ритуал, і не тужить під час трауру?

Учитель сказав:

– Прекрасно там, де людяність. Як може розумна людина, маючи вибір, у її краях не поселитися?

Учитель сказав:

– Позбавлений людяності не може довго залишатися в злиднях, не може всякчас мати добробут. Хто справді людина, для того людяність – насолода, а мудрому вона приносить користь.

Учитель казав:

– Лише той, хто насправді людяний, уміє і любити людей, і гидувати ними.

Учитель казав:

– Спрямованість до людяності звільняє від усього поганого.

Учитель сказав:

– Шляхетність і багатство – це те, чого люди прагнуть; якщо вони надбані нечесно, чеснотливий муж від них відмовляється. Бідність і приниженість – це те, що людям ненависне. Якщо вони незаслужені, чеснотливий муж ними не гидує. Як може чеснотливий муж придбати ім’я, якщо відкине людяність? Чеснотливий муж не розстається з людяністю навіть на час трапези. Він неодмінно з нею, коли поспішає, і неодмінно з нею, коли перебуває в небезпеці.

Учитель сказав:

– Мені не траплявся ще той, кому приємна людяність і огидна нелюдяність. Кому приємна людяність, того не перевершити.

А кому огидна нелюдяність, той проявляє людяність і уникає зустрічі з усім нелюдяним. Чи буде хто-небудь здатен протягом усього дня старатися бути людяним? Мені не траплялися люди, яким бракувало б для цього їхніх сил. Може, і є такі люди, але я їх не зустрічав.

Учитель сказав:

– Кожен помиляється залежно від своєї схильності. Вдивися в помилки людини – і пізнаєш міру її людяності.

Учитель казав:

– Хто вранці чує про путь, той може ввечері й померти спокійно.

Учитель сказав:

– Хто ступає на путь, але соромиться, що погано їсть і вдягається, із тим і говорити не варто.

Учитель сказав:

– У справах під Небесами чеснотливий муж нічого не шкодує і не нехтує, але чинить так, як справедливо.

Учитель сказав:

– Чеснотливий муж прагне доброчесності,

Мала людина сумує за своєю землею;

Чеснотливий муж воліє бути покараним,

Мала людина сподівається на милість.

Учитель сказав:

– Коли зважають лише на зиск, то множать лють.