Конфуцій - Вислови

Учитель казав:

– Людині й не бути правдивою? Не відаю, чи можливе таке. Якщо в малої чи великої повозки не скріплені голоблі з поперечиною, хіба на них якась їзда можлива?

Цзичжан спитав, чи можна дізнатися, що буде через десять поколінь.

Учитель відповів:

– Дім Інь стояв на підставах обрядів дому Ся, Що зберіг із них і додав, можна знати; Дім Чжоу спирався на обряди Інь, Що зберіг із них і додав, можна знати; І про тих, хто, можливо, йтиме слідом за Чжоу, Нехай і за сотню поколінь, можна знати.

Учитель казав:

– Жертвопринесення чужому духові мають у собі лестощі.

Бездіяльність у мить, коли є можливість вчинити справедливо, означає боягузтво.

Конфуцій казав про Молодшого, в якого «вісьмома рядами танцюють при дворі»:

– Якщо це можна витерпіти, то що ж витерпіти не можна?

Три родини прибирали жертовне приладдя під звуки гімну «Лад».

Учитель про це сказав:

– Хіба ці слова до речі про діла трьох родин?

Учитель казав:

– Навіщо ритуали, якщо, будучи людиною, не проявляє людяності? Навіщо й музика, якщо, будучи людиною, не проявляє людяності?

Лінь Фан спитав про те, що головне в ритуалі.

Учитель відповів:

– Як багато важить твоє питання! Під час виконання ритуалу ощадливість краща за марнотратність; на похоронах почуття скорботи краще за ретельність.

Учитель сказав:

– У варварів при державцеві гірше, ніж у китайських землях без нього.

Молодший приносив жертви горі великій, і Вчитель спитав Жань Ю:

– Ти не міг його утримати?

– Не міг, – відповів Жань Ю.

Учитель сказав:

– Шкода! Невже скажеш, що гора Велика менш розбірлива, аніж Лінь Фан?

Учитель сказав:

– Чеснотливий муж ні в чім не змагається, але якщо змушений, то хіба що в стрільбі з лука; він заходить до залу, вітаючи й поступаючись; вийшовши звідти, п’є вино. Він не полишає чесноти, навіть змагаючись.

Цзися спитав:

– Що означають рядки:

– Вторинне те, коли розмальовують біле, – відповів Учитель.

– І ритуал вторинний? – зауважив Цзися.

Учитель сказав:

– Хто мене розуміє, то це ти!

Тепер із тобою можна говорити про Пісні.

Учитель казав:

– Я міг би розповісти про ритуал Ся, та у Ци бракує свідчень; я міг би розповісти про ритуал Інь, та в Сун бракує свідчень. Усе через те, що не вистачає записів і тямущих людей. А якби вистачало, я міг би підтвердити свої слова.

Учитель сказав:

– Під час царського жертвопринесення я не хочу дивитись на те, що там робиться, з моменту наливання вина.

Хтось запитав про сенс царського жертвопринесення.

Учитель відповів:

– Про нього не відаю, а хто відав би, той управляв би Піднебесною так, ніби вона була б тут.

І вказав при цьому на свою долоню.

Учитель ніби зрів тих, кому приносив жертви. І ніби зрів духів, приносячи їм жертви. Він казав:

– Якщо сам не беру участі в жертво-принесенні, то для мене його наче й не було.

Вансунь Цзя спитав:

– Що означають слова: «Догоджати корисніше перед вогнищем, ніж перед південно-західним кутом»?

– Неправильно сказано, – відповів Учитель. – Хто завинить перед Небом, тому не буде кому молитися.

Учитель сказав:

– Дім Чжоу мав приклад двох попередніх царювань, тому він видається освіченістю. Я слідую за Чжоу.

Увійшовши до Великого храму, Учитель питав про все, що там відбувалось.

Хтось зауважив:

– І хто це вважає, що син цзоусца знає ритуали? Увійшовши до Великого храму, він питав про все, що там відбувалось.

Учитель, почувши це, відповів:

– Саме в цьому й полягає ритуал.

Учитель сказав:

– Суть стрільби з лука полягає не в тому, щоби протнути мішень, адже люди різняться силою.

У цьому полягає путь пращурів.

Цзигун бажав, щоб під час оголошення першого числа припинили офірувати барана.

Учитель заперечив:

– Тобі, Ци, шкода цього барана, А мені шкода цього ритуалу.

Учитель сказав:

– Якщо служити державцю, чітко додержуючись ритуалу, люди бачать у цьому лестощі.