Сунлін Пу - Ченці-чудотворці

Тільки після цього син ухопився за мотузку і, спритно звиваючись усім тілом, поволі поповз угору. Спочатку він пересував руки, тоді підтягував ноги і, мов павук по павутині, забирався все вище й вище. Невдовзі хлопець доповз до самих хмар, а потім і зовсім зник з очей.

Минуло чимало часу — і раптом звідкись зверху на землю упав персик завбільшки з добру чашку. Фокусник радісно підхопив із землі плід і поніс його панам, що сиділи на помості. Вони передавали персика з рук у руки, уважно розглядали його з усіх боків, але так ніхто й не міг напевне сказати, чи справжній він, чи це всього-на-всього чудова підробка.

Раптом сталася несподіванка — мотузка впала на землю.

— Ой лишенько! — злякано вигукнув фокусник. — Хтось її там перерізав. Що ж тепер з моєю дитиною буде?

А через кілька хвилин до його ніг упала ще якась річ. Фокусник нахилився і з жахом відсахнувся: то була синова голова. Він схопив її обома руками й гірко заплакав.

— Виходить, коли він крав того персика, — причитав чоловік, — сторож помітив його... Нещасна моя дитина!

Невдовзі зверху посипалися ноги й інші частини синового тіла. Тепер усе це купою лежало перед фокусником.

Убитий горем батько позбирав усе до останнього шматочка, поскладав у кошик і закрив його зверху кришкою, а потім знову заголосив:

— Один-однісінький він у мене був. День по дню ходили ми з ним білим світом, де тільки не мандрували, і все було гаразд. А ось тепер я не посмів ослухатись наказу панів-начальників, і хто б міг подумати, що все це скінчиться таким страшним лихом. Доведеться тепер віднести тебе, мій хлопчику, і віддати сирій землі.

Він увійшов до зали і впав там перед помостом навколішки.

— Через цього персика, — почав він, — я втратив єдиного сина. Згляньтесь, панове, на моє горе і подайте допомогу хоч на похорон. А я не залишусь у боргу перед вами, віддячу хоча б тим, що, як кажуть, скручу жмут соломи [*] ...віддячу хоча б тим, що, як кажуть, скручу жмут соломи... В давньокитайському літописі «Цзочжуань» (IV ст. до н. е.) розповідається, що в сановника царства Цзінь була молода наложниця, яку він дуже любив. Захворівши, сановник подумав, що скоро помре. Тому він покликав свого сина Вей Ке й звелів йому, щоб той, відразу ж після його смерті, одружився з наложницею. Хвороба посилювалася. Тоді батько вирішив змінити своє рішення; він знову покликав сина й наказав поховати наложницю разом з ним (у ті часи таке траплялося досить часто). Батько помер. але син зробив-таки наложницю своєю жінкою. Після цього, коли Вей Ке довелося воювати з Ду Гуєм, полководцем царства Цінь, на бойовищі з'явився якийсь старець; він скрутив жмут соломи й натяг його так, що ворожий полководець перечепився через нього і впав. Тоді Вей Ке захопив Ду Гуя в полон. Уночі, коли Вей Ке спав, йому явився батько наложниці й подякував за те, що Вей Ке не закопав його дочку живою в могилу, а виконав першу волю свого батька, тобто одружився на ній. Відтоді вираз «скрутити жмут соломи» став означати «подяка після смерті». , коли вам треба буде, чи що!

Пани були настільки вражені, що не знали навіть, як йому відповісти. Кожен з них мовчки совав йому в руки срібні монети. Фокусник так само мовчки брав їх і ховав за пазуху.

Нарешті він підійшов до свого кошика, поплескав по кришці й крикнув:

— Бабар, ти чому це не виходиш, щоб подякувати людям? Чого ще чекаєш?

Кришка раптом піднялася, з-під неї показалася розпатлана дитяча голова, а потім звідти виліз хлопчик. Він повернувся обличчям на північ [2] Тобто туди, де сиділи чиновники. і низько вклонився. Це був той самий син фокусника.

Все це було настільки дивовижно, що я й досі пам'ятаю.

Опісля мені доводилося чути, що такі штуковини найчастіше витворяють «Білі лотоси» [*] «Білі лотоси» — назва буддійської релігійної секти, що виникла в Китаї в XIII ст. У 1308 р. ця секта була офіційно заборонена, храми її послідовників були зруйновані, але вона й далі таємно існувала. Її прибічники відіграли значну роль в підготовці народних повстань. Наприкінці панування династії Мін (тобто коли народився Пу Сунлін) діяльність секти була досить бурхливою в Шаньдуні — рідній провінції письменника — та в сусідніх областях. У 1620-х роках її прибічники знову підняли повстання проти імператорської влади. Серед народу члени таємної секти «Білих лотосів» мали славу фокусників і магів, про що згадує і Пу Сунлін у своїй новелі. . То чи не послідовником цієї секти був той фокусник?