Аристотель - Метафізика

Отже, якщо однаково неможливо і не покладати, і покладати благо одним із начал, то очевидно, що і начала, і перші сутності тлумачаться неправильно. Але неправильно розуміє і той, хто зіставляє начала цілого з началом тварин і рослин виходячи з того, що з невизначених і недосконалих речей завжди виходять досконаліші, чому ж він [233] Спевсипп. Див. також XII, 1072b 30–34. і говорить, що так стоїть справа і з першими сутностями, тому єдине саме по собі [15] не є навіть якимось сущим.

Одначе також у тварин і рослин є досконалі начала, з яких вони походять, позаяк людину породжує людина, і сім'я не є першим.

Безглуздо також разом із математичними тілами покладати місце і казати, що вони десь мають бути, але не сказати, що таке місце (адже кожна одинична річ має власне місце, а тому вони окремі за місцем, натомість математичні [20] тіла не є ніде).

Варто було б тим, хто говорить, що суще складається з елементів і числа є першими із сущих, розібравшись спочатку, як одне утворюється з іншого, відтак сказати, яким чином число утворюється з начал. Змішуванням? Але не все [25] змішується, і те, що виникає, відмінне від того, що змішується. Тоді єдине також не буде окремим і не матиме іншу природу; а вони ж прагнуть саме цього.

То, можливо, шляхом сполучення, як склад слова? Але тоді елементи необхідно мають бути певним чином розташовані, а той, хто так мислить, мислитиме єдине і множину окремо. Отож це і буде числом — одиницею і множиною, або єдиним і нерівним. І оскільки утворюватися «з чогось» [30] означає, в одному випадку, з того, що входить до складу, а в другому — ні, то яким із двох способів утворюється число? Адже у такий спосіб, тобто з того, що міститься у складі, утворюється лише те, що зазнає виникнення. А можливо, число утворюється, як із сім’я? Проте ніщо не може відділитися від неділимого. То, мабуть, як із протилежності, що перестає існувати? Але те, що існує в такий спосіб, утворюється також із чогось іншого, що продовжує існувати. Отже, оскільки один [234] Спевсипп. покладає єдине протилежним множині, [1092β] [1] другий [235] Платон. — нерівному, беручи єдине як рівне, то, мабуть, число утворюється з протилежностей. Тож існує щось інше, з чого як того, що продовжує існувати, та другої протилежності, утворюється і виникає число. Чому ж усе інше, що утворюється з протилежностей або відносно чого виступає протилежностями, знищується, навіть якщо воно утворюється з усіх протилежностей, а [5] число не знищується? Про це, однак, нічого не говориться. І все ж таки протилежність — і та, що міститься у складі, і та, що ні — є руйнівним началом, як-от розбрат руйнує суміш [236] Мається на увазі вчення Емпедокла. (хоча цього не мало б бути, оскільки суміш не є протилежністю розбрату [237] Імовірно, йдеться про Спевсиппа. ).

Не визначено також, у який із двох спосіб числа є причинами сутностей і буття: чи не так, як границі (як-от [10] точки для величин і як встановлював Евріт, яким є число кожної речі, наприклад, таким є число людини, таким — число коня, причому подібно до тих, хто приводить числа до фігур трикутника та чотирикутника, він у такий же спосіб зображував камінчиками форми рослин), або тому що співзвуччя є числовим співвідношенням і так само людина [15] та кожна з інших одиничних речей? Крім того, яким же чином є числами властивості — біле, солодке, тепле? Очевидно, що числа — не сутності й не причини форми, адже сутністю є співвідношення, а число — матерією. Скажімо, для плоті або кістки сутність є числом таким чином, що три частини вогню і дві — землі [238] Емпедокл. . Врешті число завжди, хоч би яким воно було, [20] є числом чогось: або це число частин вогню, або частин землі, або число одиниць, — натомість сутність — це стільки-то чогось приєднується до стільки-то чогось у суміші. І це не число, а співвідношення суміші чисел, тілесних або будь-яких інших. Отже, число — ані число загалом, ані число, що складається з одиниць, — не є діючою причиною, ані матерією, ані співвідношенням і видом [25] речей. Та, звичайно, не є воно і цільовою причиною.

Можна було б також запитати, яке благо отримують речі від чисел через те, що суміш виражена в числі — чи то в такому, що легко злічується, чи то в парному. Справді, напій з меду й молока далебі не буде здоровішим змішаний у співвідношенні 3:3, але дасть більше користі в [30] будь-якому співвідношенні розведений водою, ніж змішаний відповідно до числової пропорції, але не розведений.