Аристотель - Метафізика

Для нас ця трудність розв’язується цілком природно, оскільки ми вважаємо, що існує щось третє, а саме, матерія. Натомість деякі мислителі розглядають матерію як одну з двох протилежностей, як-от ті, хто проголошують нерівне матерією для рівного або множину матерією для єдиного [178] Маються на увазі платоніки. . Але і на це ми відповідаємо так само, що матерія не є протилежністю до будь-чого. Крім того, [35] згідно з цим поглядом усе, окрім єдиного, поставатиме причетним поганого, оскільки вони визнають зло одним із двох елементів. Натомість інші мислителі [179] Маються на увазі піфагорійці та Спевсипп. Див. кн. XII, 1072b 31. взагалі не вважають благо і зло началами, хоча радше саме благо є началом для всіх речей. На відміну від цих, згадані першими мислителі праві, вважаючи благо началом, але яким чином воно є началом — як мета чи як те, що приводить у рух, чи як форма, — вони не пояснюють. [1075β] [1] Позбавлене глузду те, що каже Емпедокл [180] Див. кн. І, 985а 4. . Адже він називає благом любов, що є в нього началом і як те, що приводить у рух (оскільки вона об’єднує), і як матерія, бо вона є частиною суміші. Але хай навіть одне й те саме за збігом [5] є началом і як матерія, і як те, що приводить у рух. Одначе принаймні бути матерією і бути тим, що приводить у рух, не одне й те саме. То для чого з двох любов є началом? Ще одна безглуздість — це те, що неминущим в Емпедокла постає розбрат, оскільки в ньому він вбачає природу зла.

Натомість Анаксагор покладає началом благо як те, що приводить у рух, оскільки розум є джерелом руху. Але ж він спричинює рух заради чогось, а отже, заради чогось відмінного від себе, якщо тільки Анаксагор розуміє це не так, як-то ми говоримо, [10] наприклад, що мистецтво лікування є у певному сенсі здоров’я. Безглуздо також те, що добро, тобто розум, лишається в нього без протилежності. Одначе всі, хто говорить про протилежності, лишають їх без застосування, якщо тільки хтось інший не доповнить і не впорядкує їхні погляди. І чому одні речі є минущими, а інші неминущими, також ніхто навіть не ставить такого питання; натомість усі речі вони виводять із одних і тих самих начал. Окрім того, [15] одні виводять суще з несущого, інші ж, щоб уникнути цієї необхідності, все проголошують єдиним.

Ніхто також не ставить питання, чому виникнення відбувається завжди і що є причиною виникнення. А тим, хто покладає два начала, слід було б визначити інше, головніше начало і зокрема тим, хто покладає існування ідей. Адже інакше залишається незрозумілим, чому речі ставали [20] і стають причетними до ідей? Окрім того, всім іншим філософам [181] Мається на увазі Платон. Див. Держава, 477. варто було б увести певну протилежність для мудрості, тобто найдостойнішої науки, тоді як для нас такої необхідності немає. Адже у першого начала немає жодної протилежності. Справді, всі протилежності мають матерію, а вона потенційно є обома цими протилежностями. Натомість протилежністю мудрості є незнання, і йому мала б відповідати протилежність першого начала. Проте в нього ніякої протилежності немає.

Далі, якщо не буде нічого іншого, крім [25] чуттєвих [речей], то не буде ні першого начала, ні порядку, ні виникнення, ні небесних тіл, але завжди у кожного начала буде інше начало, як це випливає з поглядів усіх теологів і натурфілософів. Якщо все ж таки мають існувати ідеї або числа, то вони не можуть бути причинами чогось, або принаймні вони не можуть бути причинами руху. Крім того, як величина, тобто щось суцільне, може виникнути з того, що має величини? Адже число не може породжувати суцільне ані як те, що приводить у рух, ані як форма.

Притому жодна з двох протилежностей не може бути ані началом, що створює, ані джерелом руху; адже тоді вона могла б і не існувати. Принаймні здатність передувала б дії створення. А це означало б, що світ не є вічним. Одначе він вічний. Отже, щось із цих тверджень слід відкинути. А яким має бути хід думки, ми вже говорили [182] Див. 1071b 19, 20. .

Далі, через що числа або [35] душа й тіло, і взагалі форма й річ є одним, — про це ніхто нічого не говорить. А річ у тім, що це можливо тільки так, як указуємо ми, а саме: єдиним їх робить те, що спричинює рух. Тож у тих, хто каже [183] Мається на увазі Спевсипп. Див. кн. VII, 1028b 21. , що математичне число є першим, а потім безконечно одна за одною ідуть інші сутності та інші начала для кожної з них, [1076α] [1] сутність всесвіту постає купою непов’язаних між собою епізодів (бо жодна сутність не чинить на іншу ніякої дії, існує вона чи не існує), а також вони покладають багато начал. Одначе світ не бажає, щоб ним правили зле. «Блага нема в многовладді, — один хай буде державець» [184] Гомер, Іліада II, 204, пер. Б. Тена. .