Гомер - Іліада. Одіссея

312] Високо там, на гіллі, заховані в листі густому,

313] Восьмеро й мати дев'ята, що тих породила дитяток, -

314] Змій їх поглинув усіх, хоч і жалібно так цвіріньчали,

315] Мати ж металась навколо, за рідними квилячи дітьми.

316] Вгору злетівши, вхопив за крило він і матінку тужну.

317] А як діток горобиних і матір він з ними поглинув,

318] Скрив із очей його бог, що раніше показував зримо, -

319] Кроноса мудролукавого син обернув його в камінь.

320] Мовчки всі ми стояли, дивуючись з того, що сталось,

321] В час-бо священної жертви це дивне страхіття з'явилось.

322] Зразу ж Калхас боговіщий озвався тоді і промовив:

323] «Що ж це немов оніміли ви, довговолосі ахеї?

324] Нині знамення нам Зевс показав, промислитель великий,

325] Пізнє, із здійсненням пізнім, та слава його не загине.

326] Так же, як цей і діток горобиних поїв, і їх матір,

327] Восьмеро й матір дев'яту, що тих породила дитяток,

328] Стільки ж під Троєю років ми будемо тут воювати,

329] А на десятім зруйнуємо широковуличне місто».

330] Так говорив він тоді, і все це збувається нині.

331] Тож залишаймося тут, в наголінниках мідних ахеї,

332] Поки аж візьмем-таки Пріамове місто велике».

333] Так він сказав, і всі зашуміли аргеї, й навколо

334] Гул кораблів страхітливий відлунював крики ахеїв,

335] Що Одіссея божистого слово так гучно схвалили.

336] Встав і озвався до них тоді Нестор, їздець староденний:

337] «Горе нам, галас ви тут підняли, як малі нетямущі

338] Діти, що їх аніяк воєнні діла не тривожать.

339] Як же із клятвами, як з договорами нашими буде?

340] Чи не в огонь полетять і задуми наші, і ради,

341] Й чистим вином узливання, і рукостискання на вірність?

342] Ми-бо змагаємось лиш на словах, а засобів інших

343] Винайти все неспроможні, хоч часу чимало вже тут ми.

344] Ги ж, Атріде, у рішеннях, як і раніш, непохитний,

345] Воєначальником будь над аргеями в січах жорстоких.

346] Гі лиш загинуть нехай - один або двоє - з ахеїв,

347] Хто замишлятиме потай - удачі їм в цьому не буде -

348] В Аргос вернутись раніше, ніж будемо знати напевно,

349] Ложна чи ні обітниця егідодержавного Зевса.

350] Цав-бо, кажу вам, підтвердження знак всемогутній Кроніон

351] Саме в той день, коли в кораблях бистрохідних рушали

352] Раті аргейські, троянам готуючи вбивство й загибель:

353] Блиснув перуном праворуч, знамення являючи віще.

354] Тим-то до дому свого хай ніхто не спішить повернутись,

355] Не перебувши раніше з жоною троянця в постелі

356] І за Єлени печаль, і сльози гіркі не помстившись.

357] А як страшенно вже хтось захоче додому вернутись -

358] Чорного хай корабля многовеслого тільки торкнеться -

359] Й перед очима у всіх він смерть і загин собі знайде.

360] Ти ж, володарю, і сам розважай, і іншого слухай:

361] Мабуть, не буде тобою відкинуто те, що скажу я:

362] По племенах і родах поділи, Агамемноне, воїв,

363] Родові рід, а племені плем'я нехай помагає.

364] Тільки-но зробиш ти так, і тобі покоряться ахеї.

365] Знатимеш зразу тоді, хто мужній з вождів і народів,

366] Хто полохливий, адже за своїх воюватиме кожен.

367] Знатимеш також, чи з волі богів не здолав ти ще міста,

368] Чи з недолугості воїв, у ділі військовім невмілих».

369] Відповідаючи, мовив владущий йому Агамемнон:

370] «Знову, старче, у раді синів ти долаєш ахейських!

371] Тільки б, о Зевсе, наш батьку, і ви, Аполлоне й Афіно,

372] Радників десять таких у мене було між ахеїв,

373] Скоро упало б тоді владареве Пріамове місто,

374] Нашими взяте руками й зруйноване нами дощенту.

375] Та лиш нещастя мені шле Кроніон егідодержавний,

376] Кинувши в марні звади мене і в пусті суперечки.

377] Ми-бо за дівчину юну з Ахіллом змагались завзято

378] В гнівних словах, і та сварка з моєї вини почалася.

379] А як помиримось ми із ним коли-небудь, тоді вже

380] Лиха ніщо від троян і на мить не відхилить найменшу.

381] Та пообідайте перше, ніж бій розпочнемо Ареїв.

382] Кожен хай списа нагострить і щит свій хай добре насадить,

383] Кожен вдосталь оброку хай коням завдасть прудконогим,

384] Кожен хай повіз огляне свій з думкою про боєздатність,

385] Цілий-бо день змагатися будемо в справі Арея,

386] І відпочинку не буде нам, хоч би й на мить щонайменшу,

387] Поки аж ніч, надійшовши, мужів роз'ярілих розніме.

388] Потом ремінь щита просякнеться, який захищає

389] Воєві груди, й рука від важкості списа зомліє;

390] Потом укриється кінь, гембльований повіз тягнувши.

391] А як угледжу кого, шо осторонь бою захоче