Еврипид - Трагедії (збірка)

АГАВА

Що більш дивлюся - більше ним захоплююсь.

КАДМ

Душа ще й досі в тебе скаламучена?

АГАВА

Не знаю, про що мова, але зараз ось

Мов з темряви до світла повертаюся.

КАДМ

Що мовлю, - чуєш? І відповісти б могла?

АГАВА

Слова свої ж недавні я забула вже.

КАДМ

В чий дім у день весільний ти ввійшла колись?

АГАВА

В дім Ехіона - одного з посіяних.

КАДМ

1270] Який же в цьому домі в тебе син родивсь? [429]

АГАВА

Пентей з'явився - плід подружжя нашого.

КАД М

Скажи, чиє обличчя у руках твоїх?

АГАВА

Чиє?.. Таж лева. Заздрили й мисливиці.

КАДМ

А глянь-но краще. Це ж не труд - поглянути.

АГАВА

О лишенько! Що бачу? З чим прийшла сюди?

КАДМ

Уважніше приглянься - стане ясно все.

АГАВА

Якого болю образ перед зором став!

КАДМ

Чи те, що маєш, лева чимсь нагадує?

АГАВА

О ні! На тирсі - голова Пентеєва!

КАДМ

1280] Оплакана раніше, ніж упізнана.

АГАВА

А звідки вона в мене? Хто ж убив його?

КАДМ

Жорстока правдо, як ти запізнилася!

АГАВА

Кажи! Тріпоче серце - твого слова жде.

КАДМ

Це ти його убила й дві сестри твої.

АГАВА

А де загинув? Дома? Чи за домом десь?

КАДМ

Де Актеона розірвали пси колись.

АГАВА

Чого ж на Кітерон, бідняга, вирушив? [430]

КАДМ

Із Вакха й твоїх танців насміхатися.

АГАВА

О горе! Якже ж ми там опинилися?

КАДМ

1290] Шаліли ви й все місто божеволіли.

АГАВА

Це Вакх занапастив нас - врешті бачу я.

КАДМ

Обурений, що шани, хоча бог, не мав.

АГАВА

А де ж бо тіло сина найдорожчого?

КАДМ

Приніс ось - ледве позбирав розкидане.

АГАВА

І все повіднаходив, добре склав усе?

Кадм відслоняє покривало, яким укриті ноші.

Агава кладе голову Пеитея.

А як мій шал Пентею міг нашкодити?

КАДМ

До вас був схожий: бога не вшановував.

І той всіх без розбору, заодно згубив -

І вас, і внука, й дім наш, та й мене скарав:

1300] Продовжувача роду сам не маючи,

Тепер, о нещаслива, твого лона плід

Понівеченим бачу, розшматованим.

На тебе, мій онуку, хто наш дім тримав,

Дивились ми в надії; між людьми всіма

Ти послух мав і шану. Старця скривдити

Ніхто не важивсь: бачив застережливий

Твій погляд; за проступок - гідну кару ніс.

А нині з дому, мов непотріб, викинуть

Мене, старого Кадма, хто, посіявши

1310] Фіванський рід, чудовий урожай зібрав.

О наймиліший! Хоч уже й нема тебе, -

Усе ж до наймиліших зачислятиму...

Мого ти підборіддя не торкнешся вже,

І, дідуся обнявши, не спитаєшся:

«Хто кривдить тебе, старче, і принижує?

Хто серце твоє ранить і смутить тебе?

Скажи, хай покараю твого кривдника». [431]

А нині - я нещасний, ти - загиблий вже,

Бездольна - мати, сестри - гідні жалості.

1320] Хто божеством гордує, - смерть Пентеєву

Побачивши, хай славить небожителів.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Ти гідний жалю, Кадме. Хоч і прикро це,

Та визнай: внука справедливо скарано.

АГАВА

Ти бачиш, батьку: шкереберть життя пішло...

Якщо б цими руками не очистилась...

ДІОНІС

(появившись у постаті бога)

Ти сам драконом станеш, а жона твоя,

Гармонія, - змією, донька збройного

Ареса, - з нею, смертний, одружився ти.

Із нею ж, Зевс прорік це, повезуть тебе

1330] Бики в упряжці - варварських дружин вождя.

І військом незліченним міст чимало ти

Зруйнуєш. Та коли зграбує воїн твій

Святиню Феба, - нещасливе матиме

Повернення, лиш ти й жона врятуєтесь:

Арес в краю блаженних жити зволить вам.

Це я, Діоніс, вам кажу, народжений

Не смертним - Зевсом. І якби до розуму

Прийшли ви, врешті, - мали б за союзника

Нащадка Зевса і були б щасливими.

АГАВА

1340] Ми провинились, Вакху, все ж молю тебе...

ДІОНІС

Дарма: мене ви надто пізно визнали.

АГАВА

Це так. Та надто тяжко покарав ти нас.

ДІОНІС

А ви зі мною, богом, як поводились?

АГАВА

Богам не личить люд земний наслідувать.

ДІОНІС

На це раніше згоду Зевс дав, батько мій.

АГАВА

Гей-гей! Вигнання, старче, нам судилося. [432]

ДІОНІС

То що ж із неминучим зволікаєте?

КАДМ

Потрапили ми, доню, у біду страшну -

І ти, нещасна, й сестри твої жалісні,

1350] і я, що ось на старість поміж люд чужий

Піду селитись. Ще й таке пророцтво є,

Що на Елладу рушу з військом варварів

Й жону - доньку Аресову, Гармонію,

Що вид взяла зміїний, ставши змієм сам,

На еллінські могили, на їх вівтарі

Я поведу, проводар. І від бід своїх,

Нещасний, не звільнюся, не вспокоюся,