Авжеж. Я розумію, друже, подив твій.
АДМЕТ
1150] Торкнусь... живої?.. Поведу з живою річ?
ГЕРАКЛ
Та й інше все, що хочеш. Це ж твоя жона.
АДМЕТ
(обнімаючи Алкесту)
О стан, о лиця жінки найлюбішої!..
Чи міг я сподіватись, що побачу вас?
ГЕРАКЛ
А бачиш... Лиш на небі щоб не заздрив хтось. [61]
АД МЕТ
Хоробрий сину Зевса світовладного!
Щасти тобі! Хай Батько береже тебе!
Плече лиш ти підставив, як мій дім валивсь.
А як її до сонця з пітьми вивів ти?
ГЕРАКЛ
Я став до бою з найгрізнішим демоном.
АДМЕТ
1160] Із Танатосом, тобто. Де ж ти стрів його?
ГЕРАКЛ
Схопив обіруч - біля гробівця стеріг.
АДМЕТ
Чому ж вона все мовчки, мов німа, стоїть?
ГЕРАКЛ
Не вчуєш - бо не можна - слова з уст її,
Аж від посвяти божествам безсонячним
Очиститься, аж втретє ранок вигулькне.
Веди ж її, Адмете; і, як чесний муж,
Гостей і далі так шануй, а поки що -
Прощай! Мене жде діло: для володаря -
Стенела сина - мушу потрудитися.
АДМЕТ
1170] Лишися з нами! В нашім домі гостем будь!
ГЕРАКЛ
Колись ще буду. Нині - треба квапитись.
АДМЕТ
Щасливо! Завітай же, повертаючись!
Геракл відходить.
Велю і горожанам, і країні всій
Цю радість гучно вшанувати хорами,
А всеблаженним - тучні жертви спалювать,
Бо знов життя безжурне посміхнулось нам.
Щасливий я! - кажу це, не приховую.
ХОР
(покидаючи орхестру вслід за Алкестою і Адметом)
Усіляке трапляється з волі богів:
Чого зовсім не ждали, - збувається те;
1180] В чому певні були ми, - йде прахом не раз.
Неймовірному - шлях одкрива божество,
Як цієї ось дії розв'язка. [62]
КОМЕНТАРІ
Коментарі йдуть відповідно до номерів рядків у кожній трагедії, зазначених перед цитованим словом або фразою
4. Асклепія... вдарив пломенем. - Всевладний Зевс убив Асклепія за те, що той намагався оживляти мертвих. Асюїепіади (р. 989) - шанувальники Асклепія, лікарі.
11. Мойри - дочки Зевса й Феміди (див. прим, до «Медеї», р. 168): Клото (Прядильниця) пряла нитку життя, Лахесіс (Дарувальниця) керувала долею людини, Атропа (Невідворотна/ перетинала нитку.
22. ...- не хотів би заплямитися... - Контакт із мерцем віддавна вважався скверною, про що - далі, рр. 99-101.
24. Танатос - бог смерті. В уявленні давніх греків - одягнений у темне, з темним заростом чоловік; за плечима в нього великі чорні крила, у руці - меч.
36. Пелія доньку... - тобто Алкесту.
66. Велінням Еврістея... посланий... - Володар Тірінфу та Мікен Еврістей наказав Гераклові звершити дванадцять подвигів; мова йде про дев'ятий подвиг - над царем Діомедом, що кидав чужоземців на поживу людожерним кобилам; про це - далі, р. 501.
90. Пеан - «цілитель», «рятівник», одне з прізвищ Аполлона (Феба), якому приписували також дар виліковувати хвороби.
103. ...волосся пучка. - Відомим був звичай складати на могилу пучок волосся - жертву для покійного. Тут - єдина згадка про те, що волосся підвішували й при вході в дім, де лежить померлий.
115-117. В Лікії край... - Серед багатьох інших храмів Аполлона відомим був його храм у Лікії (Мала Азія); в Лівії (Півн. Африка) була святиня найвищого єгипетського божества - сонячного Амона; греки прирівнювали його до Зевса.
124. Син Аполлона - Асклепій.
132. Володар - Адмет.
164. Боіине-опікунко- - Перед домашнім вогнищем були статуї богів, що опікувались домом; йдеться, очевидно, про Гестію, що берегла домашнє вогнище.
173. Вінчала миртом. - Мирт як посвячена підземним богам рослина вживався при похоронних обрядах; йому приписували очищувальні властивості.
368. Дочка Деметри - Персефона (Кора), яку викрав бог підземного світу Аїд.
442. ...дванадцять місяців... - В Афінах жалоба по батьках тривала звичайно лише протягом місяця.
460. Кпнейський місяць - серпень - вересень, коли у Спарті дев'ятиденним святом ушановували Аполлона Карнейського.
469. Кокіт - ріка в підземному світі мертвих.
503. В край бістонський... - Мається на увазі фракійське плем'я бістонів, яким правив Діомед.
520-521. Лікаон, Кікн - сини бога війни Ареса (Арея); див. прим, до «Геракла», рр. 396-397.
527. Вт'шшйся, Зевса і Персея пагоне! - Геракл, за міфологічною генеалогією, - правнук Персея, що був сином Зевса і Данаї.
[435]
528. / ти втішайся... - В оригіналі: «Радій!» Давні греки при зустрічі й прощанні бажали радості; далі (р. 529) неперекладна гра слів: «Та рад би...» - Адмет боїться натякнути на свій смуток.
577. ...пригощав мене... - Йдеться про давній звичай гостинності (т. зв. «проксенія»), яким Адмет був зв'язаний з Гераклом (див. також прим, до «Медеї», р. 613).
Читать дальше