Unknown - Именитые самоубийцы

всі загримлять у справі про «змову в Ніжинській гімназії»). Віктора ж карали за будь-яку витівку...

Посадили його за парту поряд з таким же бідаком-ізгоєм Миколою Гоголем. На жаль, Гоголь не

відрізнявся комунікабельністю. Не друзями вони стали, а суперниками. Обидва писали вірші, при

цьому Вікторові вірші були і більш пісенними і простішими. Гоголь не міг пробачити, що хтось

пише краще за нього. Переписав він Вікторови вірші в збірку-альманах, назвав його «Гнойовий

Парнас» і пустив по руках...

До речі, не будь цього альманаху, можливо, і не було б великого письменника Гоголя, адже саме

після цього альманаху Миколка серйозно захопився редагуванням справжніх журналів, а оскільки

він фактично був і єдиним їх автором, то мимоволі захопився і прозою...

Нічим хорошим ні Гоголь, ні Забіла не могли пригадати гімназію...

МАКСВЕЛ Роберт

Медіа-магнат, видавець. Власник глобальної видавничої імперії «Максвел коммюнікейшн»: Mirror Group, частки в телеканалах TF-1 (Франція), Canal 10 (Іспанія), Central Television (Англія), МТV, видавництва Perqamon-Press та Macmillan.

З міщанської родини. Справжнє прізвище - Гох Абрахам (Ян Людвіг).

Народився 10 червня 1923 р. в с. Солотвино Тячівського району Закарпатської області.

Звів рахунки з життям, втопившись в океані, 5 листопада 1991 р. поблизу Канарських Островів.

Похований на горі Олив в Єрусалимі (Ізраїль).

Закінчив Слатінську єврейську школу.

Був вантажником британської армії (1941), шифрувальником, офіцером військових органів МІ-9 і

МІ-14 (1941-1947).

Спеціалізувався з допитів колишніх офіцерів Абверу, СД і гестапо, секретних документів

німецької розвідки військового періоду.

Депутат англійського парламенту (1964).

Доктор honoris causa Нью-Йоркського політехнічного інституту і Московського державного

університету.

Засновник Ліхтенштейнського фонду Максвела.

Емігрував спочатку до Франції (1939), а потім – Великобританії (1940).

Що стосується особистого життя, то наш земляк втратив хвору на лейкемію трирічну доньку, а

син Майкл останні п'ять років життя перебував в стані коми внаслідок автомобільної катастрофи.

Серед друзів та близьких знайомих М. – Р. Рейган, Ден Сяопін, Л. Брежнєв, С. Берлусконі, І.

Шамір, Е. Шеварднадзе, М. Горбачов та ін.

***

ЗАВЖДИ ВАГІТНИЙ

, з життєвого кредо Р. Максвела

Якщо мені в голову прийде якась ідея, я не можу сказати їй «ні». Якби я був жінкою, я завжди був

би вагітним.

ТАЄМНИЦІ ТА УСПІХ, з професійного кредо Р. Максвела

Чим більше таємниць людина забере з собою в могилу, тим більшого успіху в житті вона досягла.

ГОВОРИТИ ЩЕ РАНО, з посмертних слів І. Шаміра

Він зробив для Ізраїлю більше, ніж можна сьогодні сказати.

ЗАЛИШАВСЯ ЛЮДИНОЮ ЛІВИХ ПОГЛЯДІВ, з кореспонденції І. Мащенка «Медіа-олігарх з

Солотвина»

У 70-х роках минулого сторіччя, в розпал «холодної війни», коли іноземні виставки в Україні були

величезною рідкістю (а особливо — експозиції із західних країн), широкий показ книг

англійського видавництва «Пергамон-прес» у виставковому залі по вул. Червоноармійській в

Києві викликав значний інтерес. У центрі експозиції був тодішній радянський «бестселер» —

чудове видання англійською мовою трилогії Л. Брежнєва «Мала земля», «Відродження»,

«Цілина».

Лише дуже вузьке коло персон з верхнього ешелону радянської партноменклатури знало, що

такий «широкий інтерес» світової громадськості до творів «від генсека» оплачувався з скарбниці

Держбанку СРСР шляхом перерахування валюти на рахунки таких прудких зарубіжних

видавництв, як «Пергамон-прес». А тоді, в другій половині 70-х, видання Брежнєвської трилогії

послужило хорошу службу особисто власникові «Пергамон-прес» Роберту Максвелу.

...Стартовий капітал він накопичив в окупованій військами союзників Західної Німеччини, де

жваво «підбирав» видавництва.

Максвел, хоча й одержав від британської королеви титул лорда, залишався людиною лівих

поглядів. Навіть у управлінні своїми газетами магнат, як він вважав, дотримувався

«соціалістичних принципів керівництва»: любив відвідувати редакції, навіть вигадував точні

заголовки до статей, лаявся з редакторами, однак не кривдив рядових журналістів.

Заздрісні конкуренти за спиною іноді називали його «чехом-шантажистом», «чорним ураганом»

або «капітаном Бобом».

...Як щільно доля медіа-імперії пов'язана з особою олігарха, показали події в газетному світі