Докінз Річард - Ілюзія Бога

Кожен із перелічених термінів і сталих виразів узято безпосередньо з Біблії. Тож немає сумніву, що від незнання її тексту неминуче постраждає наше розуміння сучасної літератури. І не тільки її урочистих та серйозних творів. Ось по-простодушному дотепний віршик судді лорда Бовена:

І на праведного капає дощик-каверзник,

І на неправедного ллється вволю.

Але до нитки змокне тільки праведник,

Бо неправедник відібрав його парасолю.

Та ви не отримаєте повного задоволення від нього, якщо не вловите алюзії на Євангеліє від Матвія 5:45 («Що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних»). А влучність словечка Елізи Дуліттл із «Моєї прекрасної леді» не збагне той, хто не знає про печальний кінець Івана Хрестителя:

«Дякую, ласкавий королю, — чемно кажу я. —

Та мені потрібна тільки ‘енрі ‘іґінза ‘олова в каструлі».

Особисто я найвидатнішим англомовним письменником-гумористом вважаю Пелема Ґренвіля Вудгауза, у творах якого, б’юся об заклад, можна знайти алюзії на добру половину наведених мною біблійних фраз. (Проте навіть пошук у Google не допоможе виявити їх усі, не вловивши зв’язку між пародійною назвою оповідання «Тітонька й ледар» із віршем з Книги Приповістей 6:669.) У доробку Вудгауза багато й інших біблійних фраз, які не потрапили до мого списку й не стали широковживаними фразеологізмами або приказками. Вчитайтеся лише в розповідь Берті Вустера, одного з Вудгаузових персонажів, про те, як він прокинувався з важким похміллям: «Мені снилося, нібито якийсь падлюка заганяє кілок мені в скроню — і не такий звичайний, як у Яїл, дружини Хеверона, а розпечений до червоного». Сам Берті надзвичайно пишався своїм єдиним шкільним досягненням — нагородою за відмінне знання Святого Письма.

Як ви розумієте, знання Біблії важливе для розуміння як гумористичної, так і серйозної літератури. У своєму часто цитованому й переконливому дослідженні Назіб Шагін навів понад 1300 посилань на Біблію в творах Шекспіра152. Багато прикладів також можна знайти в «Звіті про біблійну грамотність», опублікованому в м. Ферфакс, штат Вірджинія (треба зізнатися, виданому на кошти горезвісного Фонду Темплтона), в якому констатується одностайна думка вчителів англійської літератури, що біблійна грамотність важлива для повноцінного опанування їхнього предмета153. Поза сумнівом, те саме стосується французької, німецької, російської, італійської, іспанської та інших великих літератур Європи. Очевидно, в арабському та індійському світах так само важливо знати Коран і Бгаґавад-Ґіту, щоб на повний смак відчути місцеву літературну спадщину. І на завершення списку, ви не оціните Ваґнера (чия музика, за одним влучним висловом, краща, ніж звучить), нічого не знаючи про скандинавських богів.

Давайте на цьому й зупинемося. Гадаю, я навів достатньо аргументів, щоб переконати принаймні моїх старших читачів, що атеїстичний світогляд не вимагає вилучення Біблії та інших священних книг з освіти. Так само можна зберігати сентиментальну прив’язаність до культурних та літературних традицій, скажімо, юдаїзму, англіканства чи ісламу, ба навіть брати участь у релігійних ритуалах на кшталт одружень чи похоронів, не ловлячись на гачок вірувань у надприродні сили, які історично супроводжували ці традиції. Можна відмовитися від віри Бога, не розриваючи при цьому зв’язку зі своєю безцінною культурною спадщиною.

60

Слова, які нібито сказав англіканський єпископ Г’ю Латімер іншому англіканському церковнику Ніколасу Рідлі перед тим, як їх обох було спалено 1555 року під час католицької реакції. — Прим. перекл.

61

Автор запозичує в Джонатана Свіфта пародійне порівняння боротьби між протестантами і католиками із боротьбою між прибічниками розбивання вареного яйця з тупого та гострого кінців. Див.: Свіфт Джонатан. Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів / Пер. з англ. Юрій Лісняк. — К.: «Дніпро», 1983. — Частина перша, Розділ ІV. — Прим. перекл .

62

Вільям Браун — персонаж серії дитячих оповідань англійської письменниці Річмол Кромптон. Гекльберрі Фінн — герой дитячих історій Марка Твена. «Ластівки й амазонки» — серія книг для дітей англійського письменника Артура Ренсома. — Прим. перекл .

63

Я надіслав пропозиції архієпископу Кентерберійському, кардиналу архієпископу Вестмінстерському та верховному рабину Британії, але вони її відхили, вочевидь, маючи на це вагомі причини. Єпископ Оксфордський, котрий прийняв запрошення, поводився під час інтерв’ю приязно і без жодної тіні екстремізму, як, мабуть, поводилися б і панове, котрі відхилили пропозицію.