Люко Дашвар - #Галябезголови

Льоня не допомагав! Ні у розмовах, ні у поведінці ніяк не виказував своєї причетності до зникнення кейса готівки. Та за два дні після повернення Гашинського з Іспанії раптом зник: мобільний відключений, самого ніде не видно.

— Що відбувається?! — полковник насторожився, бо будь-яку невизначеність сприймав як загрозу персонально собі.

Вже вирішив йти ва-банк: зустрічатися з народним депутатом Гашинським і показувати йому результати криміналістичної експертизи з «пальчиками» його помічника на речах невідомого, який вкрав кейс із готівкою. Вже навіть дістав мобільний, аби подзвонити Оресту Валерійовичу! Та до кабінету увірвався слідчий Зубенко:

— Феліксе Аскольдовичу! Гашинського затримали!

— Що?! — полковник вухам не повірив. — Хто його затримав?

— Ніби СБУ, але не точно. Ще є відомості про Бурсака!

— Кажи!

— Його знайшли в таємній кімнаті офісу Гашинського. Нардеп там людей мордував.

— А Льоня що там робив? Бив? Чи його били? — полковникові кожне запитання давалося, як жінці пологи: видушував із себе слова, бо це ж ганьба і неподоб­ство — щоби підлеглий знав більше за керівника. Що в біса відбувається?! Що?!..

— Помічник, кажуть, ледь живий, — відповів Зубенко. — Сильно побитий і без свідомості.

— І де він зараз?

— Нібито «швидкою» відправили до лікарні.

То був шанс! Жадкін вчепився у нього, бо становище треба було терміново виправляти. Покидьок Гашинський і так вже залив за шкуру полковникові немало сала: мало того що звинуватив у всіх гріхах, забрав аптеки, гроші вимагав! Козел ще й втрутився у розслідування, позбавив Жадкіна можливості проводити його повноцінно, їздив зі своєю бандою — стріляв-убивав, виродок, замість того аби дати професіоналам допитати підозрюваних, і полковник усе більше схилявся до думки, що все те нардеп робив не тільки від курячих мізків і пихи, а й тому, що сам поцупив гроші. Та остання інформація про замордованого Бурсака розбивала вщент стрункі теорії полковника.

— Терміново! Дізнайся, до якої лікарні «швидка» відвезла Бурсака, знайди аргументований привід і перевези його до моєї клініки! — наказав. — Щоби за годину я вже міг із ним поговорити!

Зубенко помчав виконувати наказ шефа, а полковник Жадкін сьорбнув віскаря, аби стимульнути мізки, заходив по кабінету, як заведений, — дочекатися не міг, коли дістанеться приватної клініки на околиці, у якій негласно мав частку власності, вхопить за барки Льоню Бурсака і врешті скаже:

— Колися вже, суко, бо все моє терпіння залишилося у минулому! Кажи: коли твій шеф вирішив заварити усю цю кашу?!

Терпіння того дня зайвим не стало. За годину слідчий Зубенко доповів, що Льоню транспортували до клініки Жадкіна, однак поговорити з помічником не вдасться, бо й досі непритомний.

— То робіть щось! — кричав Жадкін. — Лікарям скажи: хай йому ноги відбере, але не мову!

Відрубав дзвінок, став вираховувати, як і у кого краще дізнатися, чому затримали Гашинського. Тихі бесіди з офіцерами управління по кабінетах, у коридорах, біля автівок відібрали зо дві години, та не дали жодного результату. Колеги Жадкіна і самі губилися у здогадках, тому висували свої версії події. Полковник знав: усі вони далекі від істини, бо будуються на власних кланових інтересах.

День ще й до обідньої пори не добіг, коли Фелікс Аскольдович усвідомив, як сильно втомився.

— Шістдесят два не двадцять шість, — визнав, перед обідом вирішив заїхати до «Белли». У Юлиному кабінеті, наче у чарівній соляній кімнаті, до Фелікса Аскольдовича поверталися і сили, і азарт.

Сидів у Юлиному кріслі, дудлив віскі, яке жінка підливала, розмірковував, які вигоди їм із дружиною може принести несподіване видалення Гашинського зі схеми виготовлення, ввезення в країну і нелегальної торгівлі контрафактними ліками. Полковник не пам’ятав випадку, щоби хтось із тих, хто закріпився на верхівці схеми, постраждав від закону.

— Тому, думаю, Гашинський не просто вийде на свободу! Він вийде ще більш голодним! А це для нас геть погано, Юлю. Козел нас остаточно розорить! Йому ж треба буде шукати цапів-відбувайлів! — сказав дружині.

— Гашинський не вийде, якщо люди на верхівці схеми повірять, що народний депутат дерибанив відкати, — відповіла.

Полковник аж усміхнувся: так і є! Поставити під загрозу нелегальний трафік грошей — то вам не державний бюджет розікрасти! Відповідальність настане невідворотно! Тим більш коли трафік не просто порушений… Коли готівку з нього стирив учасник схеми!