Олександр Фельштинський: ФСБ підриває Росію

Колеги почали шукати Бабицького 20 січня. Але, оскільки російська влада заперечувала його затримання, тиждень не було ясності. 27 січня влада оголосила, що Бабицького арештовано, і він має статус підозрюваного, затриманий на 10 днів (які минули 26 січня). Прокуратура інкремінувала Бабицькому 208-му статтю КК РФ (Організація незаконного збройного формування чи участь у ньому). «Якщо твій друг у наших, а я думаю, що це саме так, то все, кранти, його ти більше не побачиш. І ніхто не побачить. Уже пробач за відвертість», — сказав кореспонденту «Комсомольської правди» Олександрові Євтушенко старий знайомий, офіцер ФСБ.

2 лютого в Чернокозове для Бабицького прийняли передачу. Однак зустрітися з ним слідчий Юрій Чернявский не дозволив, натякнувши, що Бабицького через чотири дні звільнять. Звільнення журналіста вимагали радіо «Свобода», Рада Європи, держдепартамент США, Союз журналістів, правозахисники (у тому числі вдова А. Д. Сахарова Олена Боннер). Міністр закордонних справ Ігор Іванов на переговорах з держсекретарем США Олбрайт оголосив, що справа знаходиться «під контролем» президента Путіна.

О 16.00 2 лютого прокурор Наурського району Чечні Віталій Ткачьов повідомив, що запобіжний захід Бабицькому замінено на підписку про невиїзд із Москви, куди він от-от повиннен бути відправлений з Гудермеса. Пізніше прес-секретар прокуратури РФ по Північному Кавказу Сергій Прокопів оголосив, що Бабицький 2 лютого був звільнений. (Тільки пізніше стало відомо, що Бабицького не звільнили й ніч з 2 на 3 лютого він провів в автозаці — машині для перевезення арештованих). Наступного дня, о3 години дня, щоб не сильно бентежилися, Ястржембський оголосив про обмін «звільненого» Бабицького на трьох військовополонених. Потім виправився - на двох.

На Бабицькому була сорочка, передана в Чернокозово 2 лютого, тому можна зробити висновок, що Бабицького передали 3-го. Ніхто в Чечні не знав «чеченських польових командирів», яким, за повідомленням Москви, передали Бабицького в обмін на «полонених російських військовослужбовців». Президент Чечні Масхадов заявив, що не знає, де знаходиться Бабицький. Та й «виміняних» російських військових ніхто не бачив.

Насправді всі учасники обміну, за винятком Бабицького, були співробітниками ФСБ. Один — чеченець, що працював на ФСБ — допоміг обдурити Бабицького, а коли Бабицький все зрозумів, було вже пізно. Увечері 8 лютого в інтерв’ю НТВ заступник міністра внутрішніх справ Іван Голубєв повідомив, що це він прийняв рішення про обмін Бабицького. Інший чиновник переконував журналістів, що «обмін», навпаки, місцева ініціатива і що Кремль розбирається, хто винуватий у тому, що сталося, боо «справа Бабицького» працює проти Путіна.

Офіційні представники уряду стверджували, що Бабицький живий, і завтра в Москву прийде відеоплівка, яка доводить це. Дійсно, увечері 8 лютого, навіть раніше обіцяного терміну, на «Свободу» невідомими була передана касета. Один з «чеченців», що передавав її й нібито приїхав з Чечні, був у формі співробітника МВС. На плівці — змучений Бабицький.

Журналісти аналізували плівку, говорили, що чеченці не беруть за руку так, як узяли Бабицького, що це міліцейський жест. Власне, фальсифікацію не приховували й співробітники ФСБ, що брали участь в «обміні». Один з них (у відділі ФСБ відзначали річницю виводу радянських військ з Афганістану) зізнався Олександрові Євтушенко: «Ти ж бачив бійців у масках. І того, хто прихопив Бабицького. По телевізорі показували. Так то ж був я».

Територія, на якій відбувався «обмін», — недалеко від Шалі, що повністю контролювався федеральними військами , поруч із селищем Нескер-Юрт, також підконтрольного федералами. Там стояли блокпости, проїжджали БТРи, там знаходилися солдати федеральних сил. Люди в масках кудись повели Бабицького, залишили його потім на дорозі. У кишені виявився чужий паспорт, виданий йому викрадачами.

А ще через якийсь час Бабицький був арештований бравою міліцією. При ньому виявили паспорт на чуже прізвище й притягнули до відповідальності за використання підроблених документів. Те, що Бабицького викрали, заарештували, били і катували, — генпрокуратуру чомусь не хвилювало. А от використання напівживою людиною чужого паспорта виявилося злочином. Цей паспорт став основним доказом у справі Бабицького.

За всім цим, звичайно ж, стояла впевненість втягнених у справу Бабицького співробітників силових відомств і чиновників в абсолютній безкарності, а безкарність ця ґрунтувалася на тому, що санкцію на усунення Бабицького отримали від керівництва ФСБ.