Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

Навчання неодмінно проводилися б на оперативному транспортному засобі. Навпроти, теракт на оперативній машині ФСБ робити не могла. Машину могли помітити (і помітили), визначити (і визначили). І як би некрасиво виглядало, якби терористи підірвали будинок в Рязані, використовуючи машину, що числиться за автопарком ФСБ. А якщо терористи підривають будинок на викраденій машині, це звично і природньо. З іншого боку, якщо співробітників ФСБ вдень (не вночі) зупинять на викраденій машині для рутинної перевірки чи за перевищення швидкості, вони покажуть свої службові посвідчення чи «документи прикриття», і ніякий міліціонер не стане перевіряти документацію на машину, а тому не довідається, що машина в розшуку.

На оперативній роботі в співробітників ФСБ у виді «документа прикриття» в кишені часто лежить посвідчення працівника МУРу, видрукуване в спеціальній лабораторії ФСБ. Саме мурівське посвідчення капітана карного розшуку Олександра Євгеновича Матвєєва, видане ГУВД Москви за номером 03726, показав при затримці 14 травня 1999 року журналіст «Московського комсомольця» Хінштейн, відомий своєю надзвичайною і далеко не випадковою поінформованістю в справах, що зберігаються в сейфах спецслужб. До речі, у Хінштейна був ще й спецталон, що забороняє міліції оглядати машину. На питання міліції про походження документів Хінштейн чесно відповів, що вони належать йому і є «документами прикриття».

Якщо такі службові посвідчення знайшлися в Хінштейна, можна собі уявити, який арсенал «документів прикриття» мали при собі феесбешники, що відправляються на вибух будинку в Рязані. А якщо раптом при перевірці документів на машину відкривається, що вона викрадена, завжди можна сказати, що машину тільки що знайшли і женуть, щоб повернути власнику.

Автомашина, на якій приїхали терористи, — єдиний доказ, що залишається після вибуху житлового будинку. Єдиний слід, що може вивести на злочинців. Автомашина — найслабкіша ланка в підготовці і проведенні будь-якого терористичного акту. Інакше як на викраденій машині не можна було підривати будинок в Рязані.

На закінчення хотілося б привести думку колишнього генерального прокурора Росії Ю. И. Скуратова, висловлену ним в інтерв’ю паризькій газеті «Російська думка» (опублікована 29 жовтня 1999 року):

«Мене дуже сильно збентежило й насторожило те, що сталося в Рязані. Тут дійсно можна вибудувати схему: самі спецслужби були причетні до підготовки вибуху в Рязані, а коли їх притисли, вони дуже незграбно виправдувалися. Мене дуже дивує, чому прокуратура так до кінця і не розібралася з цим епізодом. Це її задача».

Таким чином, немає ніяких вказівок на те, що в Рязані проводилися навчання, крім голослівних заяв керівника ФСБ Патрушева, Здановича і деяких інших офіцерів ФСБ. Навпаки, все говорить за те, що в Рязані дійсно був відвернений теракт. Залишилося тільки, щоб замовники, організатори, винуватці й посібники цього злочину постали перед судом і були засуджені. Оскільки ми знаємо їхні імена, посади, службові і домашні адреси, затримати підозрюваних злочинців буде не важко.

Глава 6

ФСБ вдається до масового терору: Буйнакськ, Москва, Волгодонськ

Це не люди, це справжні виродки, яких, як скажених собак, треба просто відстрілювати. Але оскільки ми діємо в рамках закону, то, природно, треба їх викрити та щоб вони постали перед судом. Терористи … якісь системи страховки можуть придумати. В тому числі знищення безпосередніх виконавців. Я цього цілком не виключаю.

З інтерв’ю А. Здановича радіостанції «Эхо Москвы» 16 вересня 1999 р.

У Буйнакську, Москві та Волгодонську виконавців терактів не знайшли. А про організаторів ми можемо здогадуватися лише за аналогією з Рязанню. В цих трьох містах рязанський варіант «навчань» було доведено до запланованого кінця — що обірвав та скалічив життя кількох сотень людей.

У серпні 1999 року на свободі були всі учасники угруповання Лазовського, навіть Воробйов. Тоді саме завершувалася чергова військова операція в Дагестані, куди проникли чеченські сепаратисти. Відтоді багато було сказано про вторгнення чеченців у Дагестан. Стверджували, що ця операція була спланована в Кремлі й спровокована спецслужбами. Російські ЗМІ рясніли статтями про конспіративну зустріч Шаміля Басаєва з керівником адміністрації президента Олександром Волошиним у Франції, організовану співробітником російської розвідки А. Суріковим. Фактів для однозначних висновків маємо небагато. Точка зору російського уряду щодо питання про вторгнення чеченців у Дагестан відома. Тому ми подамо думку чеченської сторони, зокрема Ільяса Ахмадова — чеченського міністра закордонних справ в уряді Аслана Масхадова: