Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

Правда, були люди, що дотримувалися думки, що Патрушев не ідіот, а божевільний. 25 вересня 1999 року «Новые известия» помістили статтю Сергія Агафонова, на яку Патрушев в ситуації, що склалася, навіть не образився: «Цікаво, наскільки чітко орієнтується сам глава ФСБ в тім, що відбувається в житті? Чи адекватно керівник спецслужби сприймає навколишню його дійсність? Чи не плутає кольори, чи впізнає рідних? Ці тривожні питання непокоять душу, оскільки розумно пояснити всеросійську педагогічну спецоперацию ФСБ на живих людях не представляється можливим». Агафонов припустив, що «генерал Патрушев серйозно хворий» і «його треба терміново лікувати, звільнивши від непосильних обов’язків».

У ФСБ, звичайно ж, не могло бути єдності щодо проведеної Патрушевым операції. Після провалу в Рязані навіть підлеглі готові були піддати керівництво критиці (а Патрушеву приходилося цю критику зносити). Так, начальник ЦОС УФСБ по Москві і Московській області Сергій Богданов назвав «навчання» в Рязані «грубою і непродуманою роботою» (раз спіймалися — груба робота). Начальник УФСБ по Ярославській області генералмайор А. А. Котельников на питання про «навчання» відповів: «У мене є своя точка зору щодо рязанських навчань, але коментувати дії своїх колег я б не хотів» (спробував би він їх прокоментувати!).

Звернемо увагу на те, що ніхто з діючих чи відставних керівників ФСБ не став проводити серйозного критичного аналізу дій «колег». Цю почесну роботу професіонали силового відомства надали журналістам. Останні, піддаючись нападкам з боку ФСБ, як могли робили свою справу. Почали, зрозуміло, з цукру.

Три мішки з цукровим піском спокою нікому не давали. Терористи з ФСБ повідомили (швидше за все це були зовсім інші феесбешники), що купили цукор на місцевому ринку і що був він виробництва Колпянського цукрового заводу в Орловській області. Але якщо цукор був самий звичайний, з Орловської області, навіщо ж його відсилали на експертизу в Москву? І, що важливіше, навіщо лабораторія на експертизу його прийняла? Так не одна лабораторія, а дві — різні відомства (МВС і ФСБ). І навіщо проводили пізніше повторну експертизу? Невже з першого разу не можна було розпізнати цукор?

І чому все це тяглося кілька місяців? Забрати цукор для експертизи в Москву Патрушеву мало сенс лише для того, щоб позбавити рязанців речовинних доказів, і тільки в тому випадку, якщо в мішках була вибухівка.

Тим часом із прес-служби ФСБ надійшло повідомлення, що для перевірки вміств Рязанських мішків їх вивезли на полігон і спробували підірвати. Вибуху не вийшло, тому що в них був звичайний цукор — переможно рапортувала ФСБ. «Цікаво, який ідіот повезе підривати на полігон три мішки звичайного цукру?» — іронічно зауважувала газета «Версія». Дійсно, навіщо ж ФСБ відсилала мішки на полігон, якщо знала, що в Рязані проводилися «навчання», а в мішках був цукор, куплений співробітниками «Вимпела» на місцевому базарі?

А тут ще, і знову під Рязанню, знайшли нові мішки з гексогеном. До того ж їх було багато, і відгонило зв’язком із ГРУ. На військовому складі 137-го Рязанського полку ВДВ, розташованому під Рязанню, на території спеціалізованої бази для підготовки розвідувально-диверсійних загонів, зберігався гексоген, розфасований у 50-кілограмові мішки з-під цукру, подібні знайденим на вулиці Новосьолов.

Восени 1999 року рядовий повітряно-десантних військ (військова частина 59236) Олексій Піняєв і його товариші по службі були відряджені з Підмосков’я в Рязань саме в цей полк. Охороняючи в листопаді 1999 року «склад зі зброєю і боєприпасами» Піняєв із приятелем проникнули на склад скоріше з цікавості і побачили в приміщенні ті самі мішки з написом «Цукор».

Воїни-десантники багнетом-ножем проробили дірку в одному з мішків і відсипали в пластиковий пакет трохи казенного цукру. Однак чай із краденим цукром виявився дивного смаку і не солодкий. Перелякані бійці віднесли кульок командиру взводу. Той, запідозривши погане, благо історія про вибухи в усіх була на слуху, вирішив перевірити «цукор» у фахівця-підривника. Речовина виявилася гексогеном.

Офіцер доклав по начальству. У частину наскочили співробітники ФСБ із Москви і Тули (де, як і в Рязані, стояла повітряно-десантна дивізія). Полкових особистів до розслідування не допустили. Десантників, що знайшли гексоген, тягали на допити за «розкриття державної таємниці». «Ви навіть не здогадуєтеся, хлопці, у яку серйозну справу влізли», — сказав один з офіцерів. Пресі оголосили, що солдата на прізвище Піняєв в частині взагалі немає, а інформація про знайдені на військовому складі мішки з гексогеном — вигадка журналіста «Нової газети» Павла Волошина. ФСБ за даним інцидентом провела службове розслідування. Питання про вибухівку успішно зам’яли, а командира і товаришів по службі Піняєва відправили служити в Чечню.