Олег Романчук - Ультиматум

Захвативши в Великоросії владу, большевики, будучи по своїх переконаннях ярими централістами, самодержавниками, не можуть спокійно дивитись на національне самовизначення українського народу, на широке народоправство, на фактичне будівництво в Росії федеративного ладу.

Визнаючи на словах, "что каждый народ имеет право на самоопределение, вплоть до полного отделения", вони не можуть допустити існування Уряду України, який би не підчинявся владі "Народніх Комісарів", бо на думку "Пролетарской Мысли" - "поставить на одну доску совет народных комиссаров, Ц. Раду и правительство какой-нибудь Бессарабии или Башкирии могут лишь люди, абсолютно лишенные чувства юмора". Чим як не централистичними тенденціями можна пояснити такі річі?

Взагалі, "для них вопрос о федерации или отделении есть вопрос о восстании против Красного Петрограда”.

Для них "само понятие о федерации еще ничего не говорит ни уму, ни сердцу". У всякому разі, не говорить їм нічого приємного.

I як наслідок таких наглядів і змагань, явився той ганебний похід большевиків проти Центральної Ради за її домагання утворити в Росії федеральну владу.

За се об'явили вони Ц. Раду контрреволюційною, назвали ворогом робочого люду, стали звати до боротьби з нею. (...).

Ціль сеї боротьби ясна: щоб захопити владу на Україні в свої руки, большевикам необхідно або розігнати Центральну Раду, або перевибрати її так, щоб в ній переважали большевики.

Для здійснення сього, з одного боку, визиваються до Києва большевицькі полки, з другого, скликається з'їзд солдатських, робітничих та селянських депутатів.

Не будучи певним в українськім селянстві, "Областной комитет" (більшовиків. - О.Р. ) положив в основу представництва такі підвалини, що на з'їзд попадуть елементи, головним чином неукраїнські, які випадково находяться на нашій території. Між тим, сей з'їзд буде говорити від імені українського народу, буде рішати головні питання його життя. Можна тільки догадуватись, в якім напрямі будуть "самоопределять" нас ті, які весь час ідуть проти нас..."

Як побачимо нижче, позиція "Козацької думки" відображала реальний стан речей.

4 грудня (за ст. ст.) 1917 року в Києві розпочав роботу I Всеукраїнський з'їзд Рад. Цікавим документом є матеріали першої частини з'їзду, надруковані в органі російських меншовиків (вельми далеких від національних домагань Центральної Ради), газеті "Киевская Мысль" (№№ 288, 289, 290 від 5, 6 і 8 грудня 1917 року). Наведемо окремі витяги з цього своєрідного звіту про з'їзд:

"Вчера (тобто 4 грудня за ст. ст. - О.Р. ) в зале купеческого собрания открылся Всеукраинский съезд Советов рабочих, солдатских и крестьянских депутатов. На сьезд прибыло около 1500 делегатов, в том числе представители украинских войсковых организаций всех фронтов, а также балтийского и черноморского флотов. Зал купеческого собрания переполнен. На хорах масса публики. Первое заседание сьезда открнвается в атмосфере страстной борьбы между большевистским областным комитетом Советов рабочих и солдатских депутатов, созвавшим съезд, и Центральннм комитетом украинской селянской спилки, организовавшей на сьезде внушительное крестьянское представительство. Конфликт возникает уже из-за того, кому открывать сьезд.

Едва только большевик Затонский, уполномоченный на зто организационным бюро сьезда, пытается открыть заседание, как член центрального комитета селянской спилки Н. М. Стасюк провозглашает: "Обьявляю собрание открытым". Затонский пытается что-то сказать, но слова его заглушают сильный шум и крики "долой большевиков".

Несколько минут в зале царит неописуемое возбуждение. Затем шум стихает. Раздается пение: "Ще не вмерла Україна" и "Заповіт".

Все встают.

После пения раздаются крики: "Слава Центральной Раде!", "Слава Украинской народной республике!".

Производятся выборы президиума... После перерыва делает заявление от имени организационного комитета съезда т. Затонский.

"Со съездом, - говорит т. Затонский, - произошло недоразумение. На него съехались делегаты, которне, согласно выработанным организационным комитетом нормам представительства, не имеют права на нем присутствовать с решающим голосом. Есть, например, на съезде представители отдельных полков и даже рот. Если мы им предоставим право решающего голоса, то что скажут те полки, которые своих делегатов сюда не прислали? Для того, что бы уладить возникшие на почве неправильного представительства недоразумения, все фракции согласились во время перерыва прервать до завтра занятия съезда и поручить мандатной комиссии вторично проверить полномочия всех делегатов". (...)