Олег Романчук - Ультиматум

Генеральный Секретариат считает необходимым образование Центральной Власти всей Российской Республики, но для этого он предлагает иные методы, нежели те, которые употребляются Советом Народных Комиссаров, а именно: добровольное соглашение всех областей и народов Великороссии, Сибири, Кавказа, Кубани, Дона, Крыма и др. на следующих условиях: 1) Правительство должно бнть однородно-социалистическим от большевиков до народных социалистов включительно, 2) должно быть федералистическим.

Только такое правительство правосильно решать вопросы мира всей России.

Наконец, относительно четвертого вопроса, будет ли Рада разоружать неукраинские полки, Генеральный Секретариат заявляет, что на территории Украинской Народной Республики власть принадлежит демократии Украины. Всякие покушения вооруженной силой на эту власть будут подавляться той же силой. Поэтому Генеральный Секретариат, во избежание братоубийственной войны, предлагает Совету Народных Комиссаров отозвать большевистские полки из Украины, Генеральный Секретариат никаких препятствий к выходу их чинить не будет. Так же точно Совет Народных Комиссаров должен предоставить возможность беспрепятственного продвижения воинских частей из Великороссии и с фронтов на Украину. Состояние войны между двумя государствами Российской Республики Генеральннй Секретариат считает убийственным для дела революции и для торжества интересов рабочих и крестьян. Генеральный Секретариат всячески избегает кровавых способов разрешения политических и государственных вопросов, но если Народные Комиссары Великороссии, принимая на себя все последствия грядущих бедствий братоубийственной войны, принудят Генеральный Секретариат принять их вызов, то Генеральный Секретариат нисколько не сомневается, что украинские солдаты, рабочие и крестьяне, защищая свои права и свой край, дадут надлежащий ответ Народным Комиссарам".

Сьогодні, з висоти десятиріч історії Радянської влади, з висоти тих історичних фактів, які стали відомими широким масам лише в епоху гласності, у цій ноті Генерального Секретаріату чітко простежується логіка фактів. Однак логіка ця до уваги не бралась, її просто ігнорували. Домінували незужиті імперські амбіції.

"Комунізм хотів і хоче війни, але для того, щоб війну національностей перетворити у війну класів, - писав видатний російський філософ Микола Олександрович Бердяєв у своїй книзі "Джерела і смисл російського комунізму". - Весь стиль російського і світового комунізму вийшов з війни... Більшовизм скористався всім для свого торжества. Він скористався безсиллям ліберально-демократичної влади, непридатністю її символіки для скріплення маси, що збунтувалася. Він скористався об'єктивною неможливістю далі вести війну, пафос якої був безнадійно втрачений, небажанням солдат продовжувати війну, і він проголосив мир. Він скористався невлаштованістю і невдоволенням селян і передав усю землю селянам, зруйнувавши залишки феодалізму і панування дворян. Він скористався російськими традиціями деспотичного управління згори і, замість незвичної демократії, для якої не було навичок, проголосив диктатуру, більш схожу зі старим царизмом..."

Сьогодні ми вже можемо сказати, що ці спостережевня М. О. Бердяєва не антикомуністична крамола, а справді глибокий аналіз вченим тих соціальних катаклізмів, які пережила Росія.

Вісник Української Військової Ради Південно-Західного фронту, газета "Козацька думка" (від 1 грудня 1917 року) писала:

"Покладаючись на національну несвідомість українського вояцтва, селянства і робітництва, спекулюючи на загальнім незадоволенні народних мас, большевики в самих демагогічних формах починають перекладати вину за всякі свої невдачі на всіх, хто тільки не згоджується з їхньою політикою. Приваблюючи втомлених і голодних людей обіцяннями дати мир, хліб і волю, вони намагаються монополізувати тільки для себе право на здійснення сього, инакше кажучи, хочуть зазначити, що тільки вони домагаються і зможуть се виконати.

Навмисне не вказуючи на те, що наші соціалістичні партії так же давно, як і вони, домагались через Центральну Раду негайного замирення - демагоги із "Пролетарской Мысли" кидають неправдиві заяви, начебто наші революційні проводирі гальмують справу миру і суперечать проведенню в життя соціальних реформ. Центральну ж Раду за те, що вона заявила від імени Українського народу про перемир'я, не попитавшись попереду про се "Народніх Комісарів", большевики обвинувачують в нанесенні ударів революції, називають її "буржуазною", і все се для того, щоб убити віру наших людей в ту революційну інституцію, яка на протязі восьми місяців твердо боролась за права й долю українського народу і стояла на чолі нашого визвольного руху.