Роберт Музиль - Людина без властивостей. Том II

Annotation

У літературі ім’я австрійця Роберта Музіля (1880-1942) стоїть в одному ряду з іменами француза Марселя Пруста, ірландця Джеймса Джойса, американця Вільяма Фолкнера й інших таких вершин світової класики й новаторів прози. Роман «Людина без властивостей», який автор писав усе своє життя і який тепер перекладено понад тридцятьма мовами світу, дає широку панораму життя Австрії й усієї Європи напередодні першої світової війни, малює картину – нерідко гротесково-сатиричну – суспільних розчарувань і моральних пошуків у тогочасних реаліях.

Роберт Музіль

Розділи 81-123

81. Граф Ляйнсдорф висловлюється з приводу

82. Клариса вимагає року Ульріха

83. Відбувається те саме,

84. Твердження, що й звичайне життя має утопічну природу

85.Генерал Штум намагається дати лад цивільному розуму

86. Король у комерції’ і злиття інтересів душі й комерції’, а також:

87.Моосбруґер танцює

88. Зв’язок із великими речами

89. Іти в ногу з часом

90. Повалення ідеократії

91. Ігри à la baisse і à la hausse[5] на біржі духу

92. Із життєвих правил багатих людей

93. До цивільного розуму нелегко підступитися

94. Діотимині ночі

95. Великий письменник, вигляд ззаду

96. Великий письменник, вигляд спереду

97. Таємничі сили й покликання Клариси

98. Дещо про державу, яка загинула через неточне слововживання

99. Про напівглузд та його плодючу другу половину;

100. Генерал Штум проникає до державної бібліотеки

101. Родичі сваряться

102. Боротьба й кохання в домі Фішелів

103. Спокуса

104. Рахель і Солиман на стежці війни

105. Тим, хто кохає піднесено, не до сміху

106. У що вірить сучасна людина — у Бога чи в голову

107. Граф Ляйнсдорф несподівано досягає політичного успіху

108. Нерозкріпачені народи й думки Генерала Штума

109. Бонадея, Каканія; системи щастя й рівноваги

110. Розпад і збереження Моосбруґера

111. Для юристів напівбожевільних людей нема

112. Арнгайм прилучає свого батька Самуеля до

113. Ульріх розмовляє з Гансом Зепом та Ґердою

114. Ситуація загострюється. Арнгайм дуже

115. Пипки твоїх персів — наче макові пелюстки

116. Двоє дерев життя й потреба заснувати

117. Чорний день у Рахель

118. То вбивай же його!

119. Контрманевр і спокушення

120. Паралельна акція викликає заворушення

121. Обмін думками

122. Дорогою додому

123. Переміна

notes

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Роберт Музіль

ЛЮДИНА БЕЗ ВЛАСТИВОСТЕЙ

II.

Розділи 81-123

81. Граф Ляйнсдорф висловлюється з приводу

реалістичної політики. Ульріх засновує товариства

Хоч на Соборі ще не було помітно жодного, навіть найменшого успіху, в палаці графа Ляйнсдорфа паралельна акція стрімко посувалася вперед. Там сходилися нитки реальности, й Ульріх приїздив туди двічі на тиждень.

Ніщо не викликало в нього такого подиву, як кількість усіляких товариств на світі. Заявляли про себе товариства земельні й водні, товариства непитущих і питущих — одне слово, товариства й антитовариства. Кожне з них сприяло прагненням власних членів і протистояло прагненням членів решти товариств. Складалося враження, ніби кожна людина входить принаймні до одного з таких товариств.

— Ясновельможносте, — вражено сказав Ульріх, — це вже не можна назвати, як ми простодушно звикли робити, товариствоманією; становище просто жахливе: кожна людина на взірець високоорганізованої держави, нами ж таки придуманий, належить до ще однієї розбійницької ватаги!…

Однак граф Ляйнсдорф був палкий прихильник товариств.

— Не забувайте, — відказав він, — що утопічна політика ідеологів ніколи ще ні до чого доброго не приводила; ми повинні робити політику реалістичну. Не посоромлюся навіть зізнатися, що в надто духовних прагненнях, властивих оточенню вашої кузини, я вбачаю певну небезпеку!

— То чи не дасть ваша ясновельможність мені якихось директив? — спитав Ульріх.

Граф Ляйнсдорф звів на нього погляд. Він розмірковував, чи не буде те, що йому кортіло повідомити, все ж таки надто сміливим для цього недосвідченого молодика. Та зрештою граф таки зважився.

— Розумієте, — обережно почав він, — зараз я скажу вам щось таке, чого ви через свою молодість іще, мабуть, не знаєте; реалістична політика — це не робити саме того, що хочеться робити; зате можна схиляти на свій бік людей, виконуючи їхні невеличкі забаганки!

Ульріх, слухаючи, розгублено витріщив на графа очі; його ясновельможність задоволено всміхнувся.