Джек Керуак - На дорозі

– Про це не може бути й мови, Селе! – Бідолаха Ремі, він спеціально для цього вечора замовив собі краватку, на ній були зображені квитки на концерт, наші імена – Сел, Лаура, Ремі і Вікі, його подруга – разом із купою тужливих приколів і його улюблених приказок, типу «Старого маестро не навчити нової мелодії». Отже, Дін не міг доїхати з нами на околицю, і мені залишалося тільки помахати йому із заднього сидіння «Кадилака». Жук за кермом теж не хотів мати з ним ніяких справ. Дін, обірваний, у поїденому міллю пальто, яке привіз спеціально для східних морозів, пішов геть, один, і останнє, що я бачив, це як він зайшов за ріг Сьомої Авеню, знову спрямувавши погляд на вулицю, і я підкорився. Бідна маленька Лаура, моє малятко, якій я все про Діна розповів, мало не розплакалася.

– Ох, не можна, щоб він ось так пішов. Що ж нам робити?

Старого Діна немає, подумав я, а вголос сказав:

– З ним буде все гаразд. – І ми без вагань поїхали на той сумний концерт, очі б мої його не бачили, і я весь час думав про Діна, про те, як він знову сідає в поїзд і їде три тисячі миль по цій жахливій землі, не знаючи, навіщо взагалі приїжджав, окрім того, щоб побачитися зі мною.

Тому в Америці, коли заходить сонце, а я сиджу на старому, поламаному річковому пірсі та дивлюся на довгі, довгі небеса над Нью-Джерсі, я відчуваю всю цю грубу землю, що котиться одним неймовірно величезним горбом до Західного Узбережжя, і всю ту дорогу, що відводить туди всіх людей, які бачать сни в її неймовірній величності, та знаю, що в Айові тепер, мабуть, плаче дітвора, у тій землі, де дітям дозволяють плакати, і сьогодні вночі на небі висиплять зорі, і хіба ви не знали, що Господь Бог -це плюшеве ведмежа Віні-Пух? Вечірня зірка, напевно, вже хилиться донизу і ллє свій мерехтливий серпанок на прерії, які от-от чекають приходу цілковитої ночі, що благословляє землю, затемняє всі річки, вінчає вершини і обгортає останній берег, і ніхто, ніхто не знає, що зі всіма трапиться, якщо не брати до уваги забутого ганчір'я старості, я думаю про Діна Моріарті, я навіть думаю про Старого Діна Моріарті, про батька, якого ми так ніколи і не знайшли, я думаю про Діна Моріарті.