Unknown - Book.indd

ніше й краще. Це було правильне рішення, позаяк не пройшли ми й

трьохсот метрів, як вийшли на велетенський міст через річку. Тут я й

змінив план. Мені просто треба скинути його у воду! Це найкращий

спосіб, всі подумають, що він або наклав на себе руки, або п’яний

просто випав за перила у річку! Рішення було прийнято, ніякого піс-

толету. Міст був порожнім, тож можна було діяти. Я підбіг до Люби-

ного чоловіка ззаду, схопив за шию, перетис сонну артерію і викинув

у воду. Летів він секунд чотири-п’ять. Хвиля накрила його і він зник

за пеленою темної нічної води. До речі, його звали Едуардом.

На ранок я був удома, ніхто нічого й не запідозрив. Любі я сказав,

що буду в приятеля на дні народження, а батькам, що йду на пікнік, а

потім – на дискотеку. Провалявся в ліжку до обіду і з чистою совістю

пішов до Люби. Вона зраділа мені.

Здавалося, що тепер ніщо не може завадити нашому щастю. Зре-

штою, я так нічого особливого й не відчував до Люби, вона мене

просто страшенно збуджувала. Я не дарував їй квітів і не приносив

тістечок в ліжко, не допомагав вкрутити лампочку на кухні і не роз-

питував про справи на роботі – я просто трахав її, коли хотілося і як

хотілося. Їй це подобалося, мені теж.

За два тижні вона дізналася, що її чоловік помер. Офіційна версія

– самогубство. Ах! Якийсь час, зрозуміла річ, вона не хотіла мене ба-

чити і займалася похоронами, документами і відповідями на дзвінки

родичів і подруг. На похорон я не пішов, це було б вже занадто, а

сяку-таку совість я все ж маю, що б ви там собі не подумали.

Минув ще якийсь час і все повернулося на круги своя. Ми регу-

лярно спали, вона змирилася зі своєю втратою й знову стала життє-

радісною і хтивою. Життя ж собі простувало далі, змінювався я, змі-

нювалася вона, змінювалися мої зацікавлення. Чесно кажучи, вона

встигла мені трохи приїстися, ставало нудно і сексом ми займалися

все рідше й рідше. Наші стосунки, якщо їх так можна назвати, згаса-

ли. У котрийсь момент я зрозумів, що більше так тривати не може і

треба з цим всім кінчати. Хотілося зробити щось приємне й хороше

97

для Люби, вона ж так нестримно віддавалася мені! І я вже знав що.

Після смерті Едуарда, її чоловіка, з Любою почав судитися його рід-

ний брат, Сашко, за площу квартири. Більшої сволоти я ще не зустрі-

чав. Безпринципна понтова істота, котра намагалася вижити Любу

з її дому, хоч з Едуардом цей рідний брат не спілкувався з часу за-

кінчення школи. Він погрожував Любі, це мене й вивело з себе. Саме

його смерть і мала бути моїм прощальним подарунком для жінки, з

котрою я провів так багато приємних хвилин.

Настала зима, сніжило. Я натягнув на голову шапку, вдягнув ру-

кавиці й впевненим кроком пішов до будки. В одній руці я ніс мі-

шок, дуже схожий на поштовий, в іншій, схованій до кишені, у мене

був шприц, наповнений снодійним. Я підійшов до будки, постукав

у вікно, приязно посміхнувся, а коли двері відчинили – ступив крок

уперед і блискавичним рухом загнав голку шприца у шию охоронця

торгового центру. Далі зачинив за собою двері, роздягнув охоронця

і вдягнув його уніформу на себе. Тепер треба було тільки чекати. За

двадцять хвилин мала з’явитися машина Сашка, він завжди приїздив

на роботу пунктуально і вчасно, за місяць стеження я був у цьому

певен.

О потрібній хвилині з’явилося його BMW, я натиснув кнопку і

відчинив шлаґбаум. Сашко в’їхав на паркінг. Я вийшов з будки, зняв

пістолет із запобіжника, підійшов до його машини і постукав у вікон-

це водія. Сашко саме збирав речі у бардачку й на сидінні, готуючись

вийти. Він глянув на мене і я усміхнувся. Він ніколи мене не бачив,

тому справді мав сприйняти за охоронця. Сашко відчинив вікно, я

ще раз усміхнувся і вистрелив йому в скроню. Він впав на сидіння

збоку і навіть не ворушився. Я подумав і ще двічі вистрелив йому в

голову. Далі відчинив дверцята, підняв скло, вийняв ключі і зачинив

машину. Крові на вікнах видно не було, Сашко лежав під кермом на

сидінні, тож його теж важко було помітити. Падав сніг, було холодно.

Мені залишалося зробити тільки одне, що я власне й зробив: облив

лобове скло й бокові віконця водою з пляшки, завбачливо принесе-

ної з собою. Через чотири-п’ять хвилин всі вікна мають покритися

тоненькою смужкою криги, посіченою вигадливими візерунками, на

неї нападає сніг і нескоро хтось здогадається, що в промерзлій маши-